Пам’ять святителя Григорія Іраклійського та Редестоського

29 червня/12 липня Православна Церква вшановує пам’ять святих апостолів Петра та Павла, преподобного Паїсія Святогорця й святителя Григорія (Каллідіса), митрополита Іраклійського та Редестоського.

Святий Григорій народився в 1844 році в провінції Іраклія, що в Східній Фракії (нині область на території Туреччини, Греції та Болгарії) в родині благочестивого подружжя Іоанна та Євфросинії.

З юного віку він мав схильність до священства і в 1862 році удостоївся сану диякона.

Святий звершував церковне служіння й разом і тим навчався в школах у містах Серре та Різаріос, після закінчення яких вступив до богословської школи Афінського національного університету ім. Каподістрії.

У Афінах митрополит Феофіл (Влахопападопулос) призначив отця Григорія проповідником.

У 1873 – 1874 роках угодник Божий був проповідником і помічником при Іраклійському митрополиті Панареті в місті Редесто (нині турецьке місто Текірдаг на узбережжі Мармурового моря).

У 1875 році відбулася святительська хіротонія отця Григорія, і він став вікарним єпископом. Згодом Святого направили екзархом у місто Адріанополь або Едірне. Після 3-місячного служіння в тому місті Святителя поставили митрополитом Трапезундським.

5 років він ревно звершував архіпастирське служіння в Трапезунді, захищав вірян від нападів турків-іммігрантів, сприяв зниженню високих податків на християн. Святитель займався відновленням Ставропігіальних монастирів Сумела, Вазелон та Перістереотас, які підпорядкувалися Трапезундському митрополиту з метою покращення їхнього становища.

У 1884 році митрополит Григорій зійшов на Фессалонікійську кафедру, проте невдовзі залишив її через заворушення та брехливі звинувачення на його адресу. Справа скінчилася судом, на якому Святого повністю виправдали. Проте він не мав бажання повертатися в Салоніки й був зведений на Янінський святительський престол.

У 1892 році угодник Божий тимчасово залишив Яніну та близько двох років перебував у Константинополі. Тоді він очолював керівний комітет Патріаршої типографії, комітет із управління монастирським майном, входив до складу керівництва Халкидонської Богословської школи, а також виконував обов’язки голови Церковного суду Вселенської Патріархії.

У Яніні Святий звершував архіпастирське служіння до 1902 року, тоді його призначили на Іраклійську та Редестоську кафедру. Ця єпархія була заснована ще апостолом Андрієм Первозваним. До V століття їй належало й місто Візантій, згодом Константинополь.

У перші роки управління Іраклійською та Редестоською єпархією митрополиту Григорію вдалося з допомогою грецьких дипломатів захистити її від унії, яка тривалий час поширювалася в тому регіоні.

Святитель дбав про розвиток освіти в Редесто та займався широкою благодійністю, за що йому присвоїли звання «благодійник Редесто». Також він піклувався про духовне виховання своєї пастви.

У 1920 році під час греко-турецької війни територією єпархії заволоділа грецька армія.

У 1923 році за Лозаннським договором відбувся греко-турецький обмін населенням. Тоді греки залишили Східну Фракію, і Іраклійська митрополія перестала існувати. Митрополит Григорій разом із земляками покинув рідний край.

Решту свого життя Святий провів у Салоніках. Він відмовився від архіпастирського служіння та вчителював.

У 1925 році після нетривалої хвороби Святитель відійшов до Господа. Його відспівали в храмі Святої Софії.

У 1979 році Фессалонікійський митрополит Пантелеймон (Хрісофакіс) знайшов мощі угодника Божого. З того часу від них почали звершуватися чудеса. У 2003 році митрополита Григорія прославили в сонмі святих.

Мощі Святителя зберігаються в срібній раці в церкві великомученика Димитрія в Салоніках. Часточки мощей митрополита Григорія передали в храм святого Феодора в Серре, де його колись хіротонісали в диякона, та в храм в місті Яніні, що був відкритий під час його святительського служіння.
Слава Богу вовіки. Амінь.