День пам’яті святого апостола Андрія Первозваного

30 листопада/13 грудня Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола Андрія Первозваного.

Апостол Андрій народився у Віфсаїді – місті на північно-західному березі Тиверіадського (Галілейського) озера. Він був сином єврея Іони та братом апостола Петра (Симона).

Коли святий Андрій почув про Іоанна Хрестителя, то став його учнем. Згодом Іоанн Предтеча вказав на Христа, і апостол Андрій разом із Іоанном Богословом пішли за Господом. Потім Андрій привів до Іісуса свого брата Симона.

Пізніше Христос призвав братів, коли вони ловили рибу, і Андрій з Петром покинули сіті та пішли за Господом.

Апостола Андрія називають Первозваним, бо він першим з усіх апостолів став учнем Христовим.
Після Воскресіння Сина Божого та зішестя Святого Духа на апостолів святий Андрій вирушив на проповідь Євангелія. Він проповідував віру Христову в різних країнах та містах і зазнав при цьому багато страждань.

У місті Синопі, що знаходилося на південному березі Чорного моря, апостола тягнули по землі, били, кидали в нього камінням, виривали в нього зуби та пальці. Однак Господь дивним чином зцілив Свого учня від заподіяних йому ран.

Коли апостол Андрій проходив із проповіддю Скіфію, то дійшов до річки Дніпра. Там біля Київських гір Апостол передрік, що на цьому місці засяє благодать Божа, буде засноване велике місто, в якому Бог зведе багато церков і просвітить Святим Хрещенням всю Русь. Потім Андрій зійшов на гори й поставив там Хрест.

Згодом Апостол проповідував Євангеліє в Ахайському місті Патри. Там він зцілив поважного чоловіка на ім’я Сосій, у домі якого поселився. Після цього Андрій звершив багато інших дивних зцілень та навернув до істинної віри все місто, в тому числі дружину та брата місцевого правителя Єгеата Антипата.

Коли правитель почав змушувати християн до жертвоприношення, апостол Андрій виступив перед ним і сказав, що йому слід відвернутися від несправжніх богів та поклонятися Єдиному Богу. Єгеат запитав, чи він той Андрій, що навертає народ до нової віри, яку заборонили римські імператори.

У відповідь на це Апостол почав проповідувати Христа. Однак правитель, хоча і довго розмовляв із Апостолом, не хотів зрозуміти істину та називав слова Андрія пустими. При цьому він погрожував святому розп’яттям на Хресті. Апостол відповів йому, що не боїться такої смерті. Зрештою, після тривалої розмови Єгеат наказав ув’язнити святого Андрія.

Тоді зібралася велика кількість людей, вони хотіли вбити правителя, а Апостола визволити. Однак Андрій вмовляв людей не стояти на перешкоді його мучеництву й самим бути готовими прийняти муки та смерть за Христа. При цьому він повчав народ не боятися тимчасових мук, а боятися вічних, від яких нема порятунку.

Наступного дня святого Андрія вивели з темниці на суд. І Єгеат знову погрожував Апостолу тортурами та смертю на Хресті, якщо він не поклониться богам. Однак Андрій висловив готовність перенести найтяжчі муки, щоб ще більше вгодити Господу.

Після цього Апостола довго й нещадно били, а потім повели на розп’яття. При цьому правитель наказав не прибивати святого до Хреста, а прив’язати для того, щоб він довше мучився.

Апостол Андрій ішов на муки з радістю, а народ обурювався, що ведуть на смерть праведника й друга Божого.

Біля Хреста, на якому розіп’яли Апостола, зібралося близько двадцяти тисяч чоловік. І святий Андрій своїми повчаннями зміцнював їхню віру.

Наступного дня обурений натовп рушив до будинку Єгеата. Правитель зі страху вирушив до Андрія, щоб зняти його з Хреста. Однак Апостол не хотів, аби його звільняли, й казав, що вже бачить Небесного Царя.

Всі ж спроби відв’язати Святого були невдалими, бо руки кожного, хто намагався це зробити, німіли. Тоді апостол Андрій почав молити Господа, щоб Він не допустив його зняття з Хреста, і прийняв до Себе його душу.

Під час цієї молитви Святого осяяло небесне світло, на яке не могли дивитися люди. Це явище тривало близько пів години, після чого душа Апостола розлучилася з тілом і у виблисках світла відійшла до Бога.

Доброчесна й багата християнка Максимілла взяла тіло Апостола, змастила його дорогими ароматами та з честю похоронила в приготованому для себе гробі.

Після згаданих подій Єгеат дуже розгнівався на народ і вирішив стратити багатьох християн, а Максиміллу обмовити перед царем. Однак раптово посеред міста на нього напав біс, і нечестивий язичник помер ганебною смертю.

Згодом мощі святого Андрія Первозваного перенесли в Константинополь і поклали в апостольській церкві разом із мощами святого Євангеліста Луки та апостола Тимофія.
Молитвами святого апостола Андрія, Господи, помилуй нас. Амінь.