День пам’яті великомученика  Прокопія

8/21 липня Православна Церква вшановує пам’ять великомученика  Прокопія, (Неанія) Кесарійського (Плестинського).

Святий Прокопій народився в Єрусалимі, що в той час називався Елією, в благочестивого мужа Христофора та його дружини-язичниці Феодосії й був названий Неанієм.

Невдовзі після народження сина Христофор помер, а матір навчила Неанія поклонятися несправжнім богам.

Святий навчався в еллінських учителів і вивчив усі світські науки. Коли в Антиохію Сирійську прибув імператор Діоклетіан, Феодосія привела до нього сина та віддала на військову службу.

Високий, гарний і освічений юнак сподобався імператору, і той наказав йому перебувати в його хоромах із подібними йому, обдарованими юнаками.

Через деякий час Неанія поставили воєводою та направили в Олександрію катувати й вбивати християн, а їхнє майно відбирати до царської скарбниці.

Святий вирушив у дорогу з двома загонами воїнів. Через спеку вони вдень відпочивали, а вночі подорожували.

Коли мандрівники проминули сирійське місто Апамею, стався землетрус, спалахнула блискавка, загримів сильний грім, і воїни від страху омертвіли. У той час Неаній почув із неба голос Господа Іісуса Христа та побачив у повітрі блискучий хрест.

Через розмову з Господом воєвода став з гонителя обраним вмістилищем Божим і відчув у серці невимовну радість.

У місті Скіфополі він замовив у золотих справ майстра хрест, подібний до того, який бачив у видінні. Коли ж хрест виготовили, на ньому чудесно з’явилися зображення трьох обличь із написами: зверху – Еммануїл, а з двох боків – Михаїл і Гавриїл.

З того часу Святий повставав не проти християн, а проти варварів, яких перемагав силою Христа.

Коли Неаній перебував у Єрусалимі, на місцевих мешканців нападали агаряни, які викрадали людей і особливо гнобили жінок.

На прохання громадян Святий вирушив навздогін за нечестивими. Попередньо він звернувся з молитвою до Бога та знову почув голос із небес, який зміцнив його.

Під час битви загинуло шість тисяч агарян, а з війська Неанія ніхто не постраждав. Полонені повернулися додому.

Обрадувана перемогою сина, Феодосія сповістила, що молилася за нього богам, і сказала Неанію подякувати їм за перемогу.

Святий відповів, що йому допоміг його Бог, і після розмови з матір’ю розбив усіх її ідолів на друзки, а золото та срібло, з яких вони були зроблені, роздав бідним.

Матір розгнівалася та донесла на сина Діоклетіану. Тоді Діоклетіан наказав правителю Палестини Іусту вмовляннями та погрозами повернути Неанія до язичницької віри. Якщо ж той не послухається, катувати його нещадно.

Одержаний від імператора лист Іуст віддав Святому. Угодник Божий прочитав його й розірвав на дрібні частинки, оскільки в листі було багато хули на Істинного Бога.

Він відмовився від царської служби й кинув правителю в обличчя пояс, який носив відповідно до свого сану.

Святого схопили та відвели в Кесарію Палестинську. Там його привселюдно катували. Страждальця повішали та стругали залізними кігтями, через що його тіло відпадало шматками й оголювалися кістки. Потім Неанія кинули в темницю.

Вночі стався землетрус, у темниці засяяло світло, з усіх в’язнів спали кайдани, двері темниці відчинилися.

Великомученику з’явилися Ангели Божі, а потім і Сам Господь Іісус Христос. Господь зцілив його від ран, охрестив водою та назвав Прокопієм.

Наступного дня зміцнений Господом Святий повстав перед правителем. Правитель сказав людям, що над Неанієм змилостивилися боги та зцілили його.

У відповідь на такі слова воїн Христовий сказав, що дійсно зцілений милосердям Божим, і запропонував Іусту піти в язичницький храм, щоб дізнатися, який саме бог, зцілив його.

Правитель зрадів і разом із Великомучеником пішов до язичницького храму. Там по молитві Святого всі ідоли впали та розбилися, а їхні друзки перетворилися на воду.

Вражені чудом люди почали просити допомоги в християнського Бога. Прокопія знову кинули в темницю.

Туди прийшли два загони воїнів на чолі з начальниками Нікостратом та Антиохом і попросили Святого приєднати їх до воїнства Христа.

З дозволу темничного сторожа Терентія Прокопій вийшов із темниці та відвів воїнів до єпископа міста Леонтія, що переховувався через переслідування. Потім Святий повернувся на місце свого ув’язнення.

Воїни зі своїми начальниками прийняли Святе Хрещення, за що їх порубали мечами.

Страждальця в темниці відвідали 12 благородних жінок-християнок. Після того їх ув’язнили, а потім жорстоко катували.

Матір Прокопія Феодосія дивилася на катування, дивувалася мужності мучениць і гірко плакала. Осяяна світлом Істини Феодосія увірувала в Господа й заявила правителю, що і вона раба Христова. Тоді її разом із мученицями ув’язнили. Феодосія прислуговувала страждальницям і лікувала їхні рани. Єпископ Леонід хрестив її в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Матір Прокопія також зазнала катувань, після чого її з жінками вбили.

Угодника Божого почали знову катувати. Його били по устах залізною рукавицею, роздирали обличчя залізними кігтями. Кров Святого обагряла землю. Потім Мученика били по шиї свинцевими прутами, але він був непохитним.

Прокопія вкотре ув’язнили, а сам правитель тієї ж ночі помер.

У темниці Великомученик чудесно зцілював хворих і виганяв із людей нечистих духів. Кількість віруючих у Христа примножувалася.

Наступником Іуста став ще більш жорстокий Флавіан. Він викликав Святого на суд і почав хулити Істинного Бога.

Прокопій твердо відповідав і викривав несправжність язичницької віри та нікчемність язичницьких богів.

Флавіан не стерпів його слів і наказав Архелаю, одному зі свого оточення, вдарити Великомученика по шиї мечем.

Святий схилив під меч свою голову, однак Архелай раптом ослаб, впав на землю і помер. Наляканий правитель наказав ув’язнити Прокопія.

На шостий день угодник Божий знову представ перед мучителем. Його били бичачими жилами, терзали розжареними залізними цвяхами, підпалювали рани й натирали їх оцтом із сіллю. Правицю Святого з покладеним на неї фіміамом тримали над мідним жертовником із розжареним вугіллям.Це робилося для того, щоб він від болю повернув її та скинув ладан у вогонь, що означало б принесення язичницької жертви.

Так руку Прокопія, що горіла, протримали близько двох годин, і він не повернув її. Потім Святого повішали зі зв’язаними руками, а до ніг прив’язали два важких камені, від чого виверталися його суглоби.

Після того Страждальця кинули до розжареної пічі, але полум’я попалило нечестивих, що знаходилися поряд, а Прокопій не постраждав.

Тоді правитель наказав відсікти Святому голову. 8 липня 303 року великомученик Прокопій відав душу Господу. Християни потай забрали його тіло та поховали з честю.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)