Пам’ять апостола Варнави
11/24 червня Православна Церква вшановує пам’ять апостола від 70-ти Варнави Медіоланського, Кіпрського єпископа.
Апостол Варнава, названий у дитинстві Іосифом, народився на острові Кіпр у багатій єврейській сім’ї, що походила з роду левитів. Його праотці через війни, які на той час були в Палестині, переселилися на Кіпр.
Батьки святого мали своє село та великий будинок поблизу Єрусалима. Коли Іосиф підріс, вони послали його в Єрусалим навчатися в найвідомішого на той час учителя Гамаліїла. Разом із Іосифом навчався в Гамаліїла і Савл – майбутній Апостол Павло.
Святий проводив стримане життя, ревно відвідував храм Соломона й молився Богу. Він зберігав тіло і розум від пороків та повчався в Законі Господньому.
Коли Господь Іісус Христос явив себе світу, Іосиф полюбив Його усім своїм серцем. Він впав до ніг Господа, попросив благословити його та прийняти до числа Своїх учнів. Господь благословив Іосифа і не заборонив йому йти за Собою.
Святий сповістив про Христа своїй тітці Марії, матері Іоанна, якого назвали згодом Марком. Вона ж поспішила до Іісуса та попросила Його прийти в її дім та благословити всіх домашніх. Господь виконав прохання Марії й з того часу відвідував її дім, коли бував в Єрусалимі.
Іосиф став одним із 70-ти апостолів, яких Іісус Христос послав на проповідь. Він отримав ім’я Варнава, що означає син утіхи.
Коли Господь вознісся на Небеса, Апостоли перебували разом в Єрусалимі. Майно вони мали спільне, і ті, в чиїй власності були села та будинки, продавали їх для загальної користі. Так і Варнава продав успадковане від батьків село та поклав виручені гроші до ніг апостолів.
Часто святий зустрічався із Савлом, якого намагався навернути до істинної віри. Однак Савл не слухав Варнаву, хулив ім’я Христове та переслідував віруючих у Христа.
Проте Господь явив Себе Савлу на шляху в Дамаск, і Савл із гонителя став послідовником Христовим. Він зі сльозами попросив прощення у Варнави, і Варнава привів його до інших апостолів.
Пізніше Варнава і Савл (Павло) разом повчали народ в Антиохії Сирійській, де учні вперше стали називатися християнами. На той час в Іудеї тривав голод. З багатою милостинею від антиохійців апостоли повернулися в Єрусалим, де сповістили Церкві про примноження віруючих в Антиохії.
Цар Ірод озлобився на послідовників Христових, вбив Апостола Іакова Зеведєєва мечем і схопив Апостола Петра. Однак Ангел Господній звільнив Петра з темниці, і Апостол прийшов до тітки Варнави, Марії, де переховувалися учні Христові, а серед них і Варнава.
Згодом Варнава та Савл разом із племінником Варнави Іоанном (Марком) знову пішли в Антиохію. Звідти вони пішли в Селевкію, а потім приплили на Кіпр. З Кіпра апостоли попрямували в Пергію Памфілійську.
Марк побачив напасті, які доводилося терпіти Варнаві та Павлу за проповідь Слова Божого і, будучи юним, убоявся перебувати з ними та повернувся до матері в Єрусалим.
З Пергії святі прибули в Антиохію Пісидийську. Однак їх прогнали звідси, і вони пішли в Іконію. В Іконії язичники задумали побити апостолів камінням, тому звідти вони відбули в лікаонське місто Лістру, де зцілили кульгавого від народження чоловіка.
Місцеве населення прийняло святих за богів і хотіло принести їм жертву. Апостолам ледь вдалося відмовити язичників від цього. Пізніше, навчені іудеями жителі Лістри, побили Павла камінням і викинули його за місто, думаючи, що той помер. Павло ж піднявся, повернувся в Лістру, а наступного дня разом із Варнавою пішов у Дервію. Звідти Апостоли повернулися в Антиохію Сирійську через ті ж поселення, якими звершили путь.
Коли виникло суперечливе питання щодо обрізання між віруючими з іудеїв та еллінами, Варнава та Павло попрямували в Єрусалим. Там Апостоли Христові порадилися соборно й вирішили назавжди відмінити обряд обрізання як зайвий за нової благодаті.
З посланням від Апостолів Варнава, Павло, Іуда (Варсава) та Сила прибули в Антиохію. На шляху до Варнави знову приєднався його племінник Іоанн. З Антиохії Павло та Сила пішли в Дервію та Лістру, а Варнава та Іоанн – на Кіпр.
Після плідної проповіді на своїй батьківщині Варнава прибув у Рим. Він став засновником єпископськогой престолу в Медіолані та повернувся на Кіпр. У місті Саламіні іудеї намовили проти нього багатьох місцевих жителів.
Апостол прозрів наближення своєї кончини, звернувся до віруючих зі словом повчання, звершив Божественну Літургію та причастив усіх Тіла й Крові Христових. Святий сповістив Марку, що має померти цього дня від рук іудеїв, вказав місце для свого поховання і заповів поховати його з Євангелієм від Матфія, що було написане його рукою.
Після цього апостол Варнава пішов на сонмище єврейське. Там іудеї схопили його і побили за містом камінням. Вони ще й кинули тіло апостола у вогнище, однак воно не постраждало від вогню. Апостол Марк із іншими віруючими знайшов його неушкодженим. Після погребіння Варнави Марк розшукав Павла в Ефесі та залишився при ньому.
Невдовзі через гоніння віруючі покинули Саламін, і місце поховання святого було забуте. Однак Господь благоволив прославити його чудесами. Так на місці погребіння апостола чудесно зцілювалися хворі, а біснуваті звільнялися від нечистих духів. Причини ж чудес ніхто не знав.
У V сторіччі Антиохійський патріарх-єретик Петро захотів поширити свою владу на Кіпрську Церкву, що здавна була самостійною. У своєму задумі єретик заручився підтримкою царя. Кіпрського архієпископа Анфіма викликали у Царгород на Собор. Засмучений такими обставинами святитель Анфім просив допомоги в Господа. Тоді у сновидіннях йому тричі явився апостол Варнава, який вказав місце свого погребіння і сказав йти безбоязно в Константинополь.
Мощі апостола були знайдені нетлінними; на його грудях лежало Євангеліє. З радісною звісткою архієпископ Анфім відправився у Царгород. Обрадуваний знайденням великої святині цар Зенон розпорядився, щоб Кіпр мав свого архієпископа й не підпорядковувався патріарху.
Невдовзі після цього на Кіпрі збудували величний храм на честь апостола Варнави, у вівтарі якого поклали його чесні мощі. Святкування пам’яті апостола встановлене Православною Церквою в день знайдення його мощей – 11 червня.
Слава Богу вовіки. Амінь.
