День пам’яті преподобного Іова Угольського

15/28 липня Православна Церква вшановує пам’ять святого рівноапостольного князя Володимира, у Святому Хрещенні Василія, а також преподобного Іова Угольського.

Святий Іов (Іоанн Георгійович Кундря) народився в 1902 році в селі Ізі, що поблизу міста Хуста на Закарпатті.

У його батьків було восьмеро дітей, але в Ізі таку сім’ю багатодітною не вважали, бо були подружжя, які мали десять і більше дітей.

У ті часи Закарпаття знаходилося під владою Австро-Угорщини. Православ’я було поза законом, тому Богослужіння звершувалися в оселях вірян потай у нічну пору.

Якось батьки Святого прийняли в свій дім православного священника Амфілохія (Кеміня), який переховувався від влади. У того священника був хрест, що сяяв золотом, і Іоанн, якому було близько 10 років, та його брат Василій дуже хотіли його поцілувати.

Отець Амфілохій їм серйозно сказав, що той хрест подарував імператор Микола ІІ, тому той, хто поцілує його, має присвятити своє життя Богу та стати монахом.

Отроки провели у ваганнях без сну цілу ніч, а вранці рішуче сказали священнику, що стануть монахами. Обоє згодом виконали обіцянку.

Щоб перевезти священника від одного поселення до іншого, віряни ховали його у возі під сіном.

Жандарми не перевіряли дітей, тому саме діти сповіщали людям про Богослужіння, передавали листи та миро від архієрея.

Одного разу Іоанн та його брат захопилися нічним Богослужінням і не помітили, як дім оточили жандарми, за якими їм доручено було стежити. Отця Амфілохія заарештували, і отроки не могли вибачити собі це.

Влада в Закарпатті постійно змінювалася. Вона належала то мадярам, то румунам, то чехам, то знову мадярам. Лише румуни не переслідували Православ’я, решта ж нав’язували унію з Римом.

Змалку Іоанн любив Господа та православну віру. Як будь-який підліток мріє про далекі подорожі, він мріяв про Сербію, в якій жили безстрашні мученики та святі царі та ніхто не міг знищити Православ’я.

У 17 років юнак зробив пліт, взяв запас провізії та вирушив у дорогу. Іоанн мав намір плисти Тисою до Дунаю, а Дунаєм за течією до столиці Сербії Белграда, однак Святого перепинили прикордонники, і він змушений був повернутися додому.

З благословення свого духовного наставника отця Доримедонта Святий прислуговував у вівтарі храму рідного села. Пізніше він став послушником у монастирі, де через деякий час був пострижений у рясофор з іменем Іов.

Коли почалася Друга Світова війна чехи залишили Закарпаття, і воно перейшло до мадяр. Останні провели ревізію обителі та наказали Іоанну йти в їхню армію, що воювала на боці фашистів.

Преподобний не хотів убивати своїх братів слов’ян і надумав тікати в Росію. У 1939 році з Євангелієм у сумці Святий через Польщу прийшов до кордону Радянської Росії. Там монаха схопили прикордонники та визнали шпигуном і привезли в НКВС.

Суд, що тривав 7 хвилин, засудив його до 15-річного позбавлення волі за шпигунство, 5-років – за релігійність та 5-років заслання, що становило разом 25 років.

В умовах радянських таборів люди звіріли та вбивали один одного. Особливо тяжким було перебування на Норільських копальнях. Доводилося терпіти голод, каторжну працю та жорстокість охоронців. Смерть від морозу вважали легким звільненням від страждань.

Отець Іов мав паспорт громадянина Чехії. Несподівано його звільнили та мобілізували в Чехословацький корпус Людвіга Свободи. Він служив до завершення війни, після чого його демобілізували і він повернувся на батьківщину в свій монастир.

Господь наділив отця Іова дарами молитви та прозорливості. Після років страждань він міг утамовувати людський біль.

Святий щоденно служив Літургію та майже ніколи не пропускав Богослужіння. Він випромінював благодатну радість і простими словами втішав скорботних.

Будучи милосердним, отець Іов не терпів пороків. Якось до нього прибув із Москви професор МДУ з дружиною, з якою той не був обвінчаний. Старець викрив пару в блуді та одразу обвінчав.

Отець Іов говорив, що колись чаші для причастя були дерев’яними, а люди золотими; тепер же – навпаки.

Він передрікав, що храми будуть будувати, а благодаті в них не буде, не буде любові; якщо людина й захоче жити по вірі, то їй будуть дуже заважати.

Господь обдарував Свого угодника владою над бісами, і отець Іов виганяв із людей нечистих духів.
У 1966 році у 62-річному віці Святого возвели в сан архімандрита, від якого зі смиренням він відмовлявся.

Святий Іов служив у храмі великомученика Димитрія в селі Мала Уголька Тячівського району, був духівником великого округу та декількох монастирів.

Люди приходили в Угольку за порадами старця. Проте були й такі, що шукали наживи. Одного разу селянин Петро з села Драгова напав на отця Іова. Святий впросив розбійника не вбивати його – не заради себе, а заради пастви.

Тоді Петро взяв гроші та втік, але його розшукали та засудили. Згодом злочинець розкаявся в своєму вчинку та все життя радів, що не вбив Святого.

Цей випадок стривожив родичів отця Іова, і вони почали просити його повернутися в рідне село або хоча б дозволити їм похоронити його в ньому.

Проте Старець заборонив будь-куди вивозити своє тіло і заповів відспівати його чернечим чином та поховати в Малій Угольці біля хреста посеред кладовища.

28 липня 1985 року отець Іов відслужив останню Літургію. У храмі було велелюдно. Всупереч звичці проголошувати короткі проповіді, Святий говорив довго та натхненно й начебто прощався з паствою.

Ввечері він звершив Вечірню, під час якої постійно плакав. Після Богослужіння вихованець старця Іосиф Ярема почув від нього останні слова повчання. Угодник Божий говорив про настання часів, коли православних не будуть переслідувати за віру, але він попереджав, щоб люди не зваблювалися тогочасною свободою, тому що буде надзвичайне падіння моралі.

Під час розмови Преподобний відчув себе погано й того ж вечора відійшов до Господа.

Зараз мощі Святого почивають в Угольській церкві. Коли їх після прославлення занесли в храм, одразу згасло світло, оскільки на електропроводи впало дерево. Так отець Іов нагадав, що ніколи не любив електричного світла. Богослужіння довелося звершувати при свічках.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)