Чи може бути Спас “Яблучним”?
19 серпня /6 серпня Свята Православна Церква святкує День Преображення Господнього. Однак, народній свідомості відома й інша назва цього свята – “Яблучний” Спас.
Втім, чи правильно так називати свято, яке пов’язане з однією з найважливіших подій земного життя Христа та безпосередньо з нашим спасінням?
Чи може Спас бути «яблучним» і який зв’язок між Преображенням і яблуками?
Але про все за порядком.
Спасом у народі називають три літні свята, присвячених Господу. Якщо зі словом Спас все зрозуміло, – це скорочена форма від слова Спаситель, – то як стосуються до Нього яблука – не зовсім.
Річ у тім, що ці три свята відзначаються Церквою в самий розпал збору літнього врожаю. Згідно з давньою традицією люди в ці дні приносять до храму для освячення плоди нового врожаю.
Звичай освячувати начатки плодів сягає своїм корінням ще старозавітніх часів. Люди таким чином дякували Господу за всі Його дари й приносили частину від них у жертву. У перші сторіччя християнства існували різні чини освячення плодів. У наш час Церквою урочисто освячується лише врожай меду та яблук.
Освячувати яблука люди приносять в храм на свято Преображення Господнього. Цей звичай прийшов на Русь разом із впровадженням грецького церковного календаря. Греки в день Преображення благословляли грона винограду, який до цього дня вже достигав в їхніх краях, і починали їсти його плоди.
Оскільки в ті часи на Русі виноград ще не вирощували, його замінили яблуками. Цієї традиції дотримуються й до тепер. Однак освячення яблук цього дня ніяким чином не пов’язане зі святом Преображення Господнього.
Ще один важливий момент, про який варто пам’ятати – це в чому сенс освячення плодів. Адже якщо ми не будемо замислюватися над християнським значенням тієї чи іншої традиції, тоді й християнами нас важко буде назвати.
Тож коли ми приносимо початки врожаю до храму, не забуваймо, що сенс освячення плодів не в тому, що вони набувають якихось надприродних властивостей — ні. Таке ставлення до освяченого магічне та ніяк не співвідноситься з християнством.
Головне в освяченні — це подяка Господу за новий урожай. Адже завдяки Йому ми виростили, зібрали та споживаємо ці плоди.
Що стосується народного найменування свята, то такий звичай пов’язаний швидше за все з тим, що простим людям у давнину, коли доступу до писемних джерел майже не було, зручніше було використовувати спрощені назви.
Такі найменування визначали не тільки саме свято, а й те, що потрібно освячувати цього дня. Так і з’явилися три Спаси: медовий, яблучний і горіховий.
Втім, сьогодні ми живемо не в давньоруські часи, а в дні, коли інформація потоком ллється з усіх усюд, коли історію свята можна миттєво знайти в інтернеті, задавши потрібну назву у пошуковій системі. Навіщо ж тоді спрощувати до побутового рівня те, про походження чого ми вірогідно знаємо з джерел?
Погодьтеся, назва «яблучний» Спас не тільки спотворює сенс свята та затьмарює всю велич Фаворської події, під час якої Господь Іісус Христос показав свою Божественну славу, а й принижує Христа.
У Господа багато імен, які відображають Його Божественну сутніть. Однак назва «яблучний» припустима хіба що для соку та варення, але ніяк не для Господа.
…правильним буде називати свято так, як сформулювала для нас Церква, а не народна свідомість.
У кожному православному святі головним центром, куди ми маємо спрямовувати свій погляд, є Христос.
І в день, коли Церква згадує подію, що відбулася більше як 2000 років тому на горі Фавор, головним є Той, завдяки Кому вона відбулася.
Саме тому в день Преображення Господнього ми, перш за все, повинні вшанувати Господа й цю подію молитвою у храмі. А щоб відчути радість свята досконало, постараймося з’єднатися з Господом, долучившись Його Тіла та Крові.
Тільки тоді ми можемо сподіватися, що преображення відбудеться й у нашій душі, й ми зможемо побачити сяйво Божества Господа Іісуса Христа, яке удостоїлись побачити апостоли на горі Фавор.
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
