Десять гірких плодів пияцтва

Філософи про пияцтво

Знаменитий серед древніх еллінів мудрець Анахарсіс говорив, що виноградна лоза приносить три грона: першим є гроно насолоди, другим – захвату, а третім – печалі.

Філософ тлумачив це так: помірне споживання вина служить людині в задоволення й для здоров’я, тому що і спрагу гамує, інфекцію в шлунку знищує і серце веселить. Надмірність вина породжує сварки, розпалює гнів, зчиняє бійки та потурає всякому насильству, спричиняє чимало скорбот.

А ми, якщо захочемо старанно проаналізувати в чому сила п’янства та назвемо п’янство виноградною лозою, то знайдемо на ній не три грона, що морально руйнують людину та приносять їй печаль, а набагато більше – десять.

Перше гроно пияцтва

Перше гроно п’янства – це затьмарення розуму, втрата здорового глузду – здатності правильно оцінити й зрозуміти навколишнє, тому що від шлунка, який переповнений вином, алкогольні випари піднімаються в голову, діють на мозок.

Тому багато хто в стані сп’яніння не пам’ятають себе, самі не знають, що роблять і що говорять, ніби божевільні, і яке б не трапилося з ними зло, ганебні вчинки, побиття, на завтра вони нічого не запам’ятають. Над такими виповнюється написане в Притчах: “быша мя, ине поболех, и поругашася ми, аз же не розумех”¹.

Друге гроно пияцтва

Другим гроном є безсоромність: п’яний нікого не соромиться, втративши совість, мова його пересипана паскудними, мерзенними, безглуздими словами, які ображать людей цнотливих. Мова його буває подібною до стійла худоби, що наповнене смородом нечистот, а язик – лопаті, яка розкидає ці нечистоти…

Чи не є серце такої людини вмістилищем всякого зла, з якого тільки й може вийти зло, по слову Євангелія: а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зло: бо від повноти серця промовляють її вуста ²?

Третє гроно пияцтва

Третє гроно від лози п’янства є недотримання таємниці. П’яниця відверто розповідає всім і кожному про всі таємниці, свої та чужі, що дбайливо зберігав у глибині своєї душі, мовчав, коли був тверезим.

П’яний пригадує і те, що давно вже минуло й забулося, і ніби мерця воскрешає з труни. І як легко п’яному виблювати їжу зі шлунка, так само просто розповісти всім про свої та чужі таємниці. І їжа, і таємниці – у п’яному не тримаються.

Четверте гроно пияцтва

Четверте гроно содомської лози п’янства є статеве збудження, блуд, через що і застерігає Апостол: І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста ³.

П’яте гроно пияцтва

П’яте гроно, повне отрути зміїної: люті, гніву, ворожнечі, сварок, лайливих слів і кровопролиття. Упившись вином, люди кидаються люто один на одного.

Ось чому і мовиться з докором: “…кому горе? кому поговір? кому суд? кому гіркота і чвари? кому журба взагалі? кому налиті кров’ю очі? Не тим хіба, хто впивається вином? і які шукають, де б їм випити?” ⁴(Притч. 23, 29-30) .

І премудрий син Сіраха застерігає: …перед вином не показуй себе хоробрим, бо багатьох згубило вино. Вино корисне для життя людського, якщо будеш пити його в міру: але горе для душі – вино, якщо п’ють його багато й при цьому ще й, роздратовані, сваряться⁵.

Шосте гроно пияцтва

Шосте злісне, жовчне гроно з лози п’янства є пошкодження здоров’я, тілесна знемога, тремтіння рук, головний біль, ослаблення зору, хвороби шлунка, стогони, неміч, передчасна старість, зменшення років життя та нещаслива смерть.

Сьоме гроно пияцтва

Сьоме гроно – розтринькування майна, втрата матеріального достатку, позбавлення вигод: “Робітник схильний до п’янства, – говорить син Сірахів, – не збагатиться” ⁶. Як багато людей, які через п’янство втратили велике багатство та вкрай зубожіли! Приклад цьому — блудний син із Євангельської притчі.

Восьме гроно пияцтва

Восьме гірке гроно — втрата спасіння. Як матеріальне багатство, так і духовні скарби розтринькуються від п’янства, тому що п’яний зухвало впадає у всякий гріх. Того гріха, яким твереза людина гребує, боїться його вчинити чи соромиться, того самого гріха не соромиться робити, не боїться, не гребує ним людина п’яна.

Є повість у книзі “Отечник” (“Патерик”) про одного єгипетського пустельника, якому біс обіцяв, що не буде більше тривожити його ніякими спокусами, якщо він хоч раз вчинить якийсь один із трьох гріхів, і запропонував на вибір: вбивство, блуд і п’янство.

“Один із них вчини, — благав біс, — чи людину вбий, чи зблуди, чи напийся один раз, і будеш після того жити в мирі, я вже не буду спокушати тебе ніякими спокусами”.

І розмірковував сам у собі пустельник той: “Людину вбити страшно, тому що це — велике зло, і за нього грозить смертна кара і на суді Божому, і на людському суді.

Блудити — соромно, та й шкода опоганити збережену до цих пір чистоту тілесну; гидко опоганитися людині, коли вона ще не пізнала цієї скверни. А напитися один раз, здається, невеликий гріх — адже людина, виспавшись, стає тверезою. Піду — нап’юся, щоб біс не докучав мені більше та спокійно було жити в пустелі”.

Взяв він своє рукоділля, пішов у місто, продав його, ввійшов у корчму і почав пити, й напився; за підказкою сатани, довелося йому розмовляти з одною безсоромною жінкою, і він спокусився та згрішив із нею…

Раптом приходить чоловік цієї жінки і, заставши пустельника в гріху з нею, почав бити його, а він, у свою чергу, зчепився з ним, переміг його і вбив… І вчинив пустельник той всі три гріхи: блуд і вбивство, а почав з п’янства!

І ті гріхи, яких боявся і гребував тверезим, — тепер без страху скоїв їх, будучи п’яний, і погубив багаторічні труди своїі.

Так п’янство зухвало погоджується на всі гріхи, і, позбавляючи тебе спасіння, губить чесноти. Добре про це сказав святитель Златоуст:

“Якщо в кому п’янство виявить і цнотливість, і соромливість, і розсудливість, і лагідну вдачу, і мудре смирення — воно все скине у безодню злочину проти закону!”

А людина, яка через пияцтво позбавить себе всіх чеснот, хіба не позбавляє себе спасіння та не відчужує себе від Небесної спадщини? Справедливо говорить Апостол: п’яниці – царства Божого не успадкують ⁷.

Дев’яте гроно пияцтва

Дев’яте жовчне гроно — гнів Божий: п’яниця, нехтуючи заповідями Божими, виливає на себе гнів Самого Бога через свої гріхи. Ось чому пророк Ісайя говорить: “Горе тим, що встають рано вранці і женуться за напоєм п’янким і до пізнього вечора розпаляють себе вином” ⁸.

Десяте гроно пияцтва

Десятий, найгіркіший плід п’янства – це остаточна погибель душі. Інші грішники, коли настане їхня смертна година, зможуть покаятися та пошкодувати, що вчинили гріхи свої, тому що вони оцінюють скоєне ними тверезо.

А як може покаятися вмираючий п’яниця, коли він не пам’ятає себе, коли він не усвідомлює, що настає його смерть, якої він зовсім не очікував? А для вмираючого без покаяння геєнна неминуча.

Ось які моральні грона цього содомського винограду, тобто п’янства. Хоча на смак вони й здаються спочатку солодкими, але потім ця насолода перетворюється в гіркоту жовчі, в отруту зміїв і гаспидів!

Справедливо святитель Златоуст вважає п’яниць гіршими за псів й інших безсловесних тварин: “Ніяка тварина не їсть і не п’є більше ніж потрібно, і ніхто не може її примусити їсти та пити більше від того, скільки вимагає її природа. А п’яниця й без примусу все наповняє та наповнює своє бездонне чрево, поки не зашкодить сам собі”.

З творів святителя Димитрія, митрополита Ростовського

* * *

Ніхто так не бажаний дияволу, як “той, хто в пияцтві перебуває, тому що ніхто так ревно не виконує його волі, як п’яниця” (Свт. Тихон Задонський).

* * *

Слово Боже відсилає ледачих до мурах, щоб навчилися їхній працьовитості, а п’яниць потрібно відсилати до тварин, щоб навчилися їхній помірності. Застерігаючи грішників, Церква вказує їм на Іісуса Христа та святих. А п’яницям доводиться вказувати на приклад тварин: яка ганьба! (Протоієрей І. Толмачев).

* * *