День пам’яті великомученика Євстафія Плакіди
20 вересня/3 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять великомученика Євстафія Плакіди, його дружини Феопістії та їхніх дітей Агапія й Феопіста.
Святий Євстафій Плакіда був знатним і багатим воєводою, що жив за царювання імператора Траяна (98 – 117 рр.) у Римі. За свої воїнську доблесть, безстрашність та численні перемоги він користувався великою славою, і вороги тремтіли від самого його імені.
Плакіда дотримувався язичницького нечестя, але звершував багато добрих справ і таким чином уподібнювався до християн.
Такою ж доброчесною була і його дружина. Тому Господь заради їхнього спасіння благоволив привести їх до святої віри.
Одного разу Плакіда разом із воїнами та слугами вирушили на полювання. Мисливці побачили стадо оленів і почали переслідувати його. Один найбільший олень відокремився від інших, і Плакіда з невеликою кількістю вершників погнався за ним.
Згодом супутники воєводи відстали, і він один наздоганяв оленя, допоки той не піднявся на високу гору. Там між рогами оленя з’явився сяючий хрест, а на ньому подоба тіла Іісуса Христа.
Тоді ж Господь запитав у Плакіди, для чого він Його гонить, і повідомив Святому, що з’явився, щоб приєднати його до Своїх вірних рабів і врятувати від сітей ворожих.
Після цього видіння Святий із дружиною та дітьми прийняв Святе Хрещення, його нарікли Євстафієм, дружину – Феопістією, а синів – Агапієм та Феопістом.
Наступного дня воєвода вирушив на місце чудесного з’явлення й знову удостоївся спілкування з Господом. Цього разу Господь сказав Святому, що він має перетерпіти численні біди та скорботи, щоб прийняти з Його рук вінець вічний.
Невдовзі захворіли домашні Євстафія, померли майже всі слуги та худоба, а злодії розікрали його майно. Тому разом із дружиною та дітьми він пішов у чужі краї, де жив у бідності серед незнайомих людей.
Через деякий час благочестива сім’я сіла на корабель і попливла до Єгипту. Проте власник корабля був чужинцем і жорстокою людиною. Він загорівся хіттю до дружини Святого і під загрозою смерті висадив Євстафія з Агапієм та Феопістом на берег, а Феопістію залишив собі.
З гіркими сльозами колишній воєвода проводжав поглядом корабель, а потім разом із дітьми рушив у дорогу. На шляху їм потрібно було переправитися через стрімку ріку, і Євстафій вирішив переносити дітей на інший берег по черзі.
Коли він переніс одного сина та повертався за іншим, його дітей вкрали лев та вовк. Охоплений глибокою печаллю Святий довго плакав, а потім вирушив шукати собі притулок.
В одному поселенні він найнявся на роботу і жив там п’ятнадцять років у праці, бідності та скорботі. Але він ніколи не нарікав на Бога.
Милостивий Господь зберіг і дружину Святого, і його дітей. Як тільки корабель відплив від берега, його власника спостигла тяжка хвороба, і він через деякий час помер.
Феопістія опинилася сама в чужій землі й почала трудами своїх рук здобувати собі на прожиття.
Дітей Євстафія врятували від звірів пастухи та землероби одного поселення й узяли на виховання.
Сталося так, що брати росли майже поряд, але нічого не знали один про одного. Крім того, Господь благоволив повернути Святому славу та багатство.
Коли Плакіда зник із Риму, його повсюди розшукували, а імператор тужив за ним. Згодом вороги завоювали частину земель Римської імперії й не було на них управи. Тоді Траян знову згадав про безстрашного воєводу й послав двох воїнів на його розшуки.
Через певний час воїни знайшли Святого і привели у Рим. Зрадівший Траян обдарував його великими почестями та багатством і доручив йому керування військом.
Тоді за порадою Плакіди з усієї імперії мобілізували придатних для воїнської служби юнаків, серед яких були й сини Євстафія.
Оскільки вони були з одного поселення, то перебували завжди разом і як рідні брати мали любов між собою, хоча й не впізнавали один одного.
Разом із численною військовою силою Євстафій пішов на війну і з Божою допомогою здобув блискучу перемогу. Своїх синів він полюбив батьківською любов’ю й тримав біля себе, хоча не знав, що вони його діти.
Під час повернення до Риму військо зупинилося в одному поселенні. Там Агапій та Феопіст з Божого Промислу розбили свій шатер біля саду, який належав їхній матері, і якось почали розмовляти про своє походження та з’ясували, що вони брати.
Цю розмову почула й Феопістія. Вона пішла до воєводи, щоб попросити у нього дозволу повернутися разом із військом на батьківщину, де хотіла сказати Агапію та Феопісту, що вони – її сини.
У воєводі Свята одразу впізнала свого чоловіка, який невдовзі впізнав і її. Таким чином уся сім’я Євстафія зібралася разом і з великою радістю прибула до Риму.
На той час імператорський престол після смерті Траяна обіймав Адріан. У зв’язку з перемогою над ворогами він влаштував язичницьке свято з мерзенними жертвоприношеннями.
Плакіда ж проголосив себе християнином і разом із сім’єю його засудили до страти. Нечестивий цар віддав святих на поживу звірам, але ті не заподіяли їм шкоди. Після цього мучеників кинули до розжареного мідного вола, де вони й віддали Господу душі. При цьому їхні тіла не постраждали від вогню, оскільки їх знайшли цілими та неушкодженими.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
