Чоловіча впертість
Чоловіча впертість.. ну і як бути в сім’ї з цим? Треба спочатку розглянути її види.
Усі чоловіки вперті
Буває впертість як синонім завзятості. У помірній формі вона переходить у чесноту твердості та наполегливості в досягненні мети. Це непогана риса характеру, що допомагає досягати своїх цілей.
А якщо впертість “осляча” – нерозумна, безглузда й абсурдна? Взагалі, якщо подивитися на саме тлумачення цього слова, можна знайти негатив:
Впертий – це той,
1) хто намагається все робити по-своєму, наполягає на своєму, інколи наперекір здоровому глузду; непоступливий;
2) хто виражає непоступливість;
3) наполегливий, настирливий;
4) стійкий, твердий;
5) запеклий, невиправний.
Чесно скажу, майже не зустрічала не впертих чоловіків. Якщо ви такого знаєте, і він ваш, вважайте, що маєте скарб, цінуйте його.
Види впертості
Як правило чоловіки кажуть: “Я так звик. Мені так зручніше. Не хочу нічого міняти.” Часто це дійсно так, і втручатися не треба. Особливо, якщо йдеться про його особисті звички та речі.
Буває впертість на кшталт «я ж мужик 😠 ». Коли не важливо з чим не погоджуватися, головне, що пропозиція походить від жінки, а від неї, за визначенням, нічого доброго виходити не може.
Тяжкий випадок. Тут треба заглибитися «в корінь», виховання, найчастіше – традиційне, народно-маргінальне. Коли напідпитку тато гримав кулаком по столу на матір: «Мовчи, баба!» 😆
І якщо чоловік все-таки людина хороша (вперта ж не означає точно погана), цілком можливо, що його можна потихеньку перевиховати – любов’ю та ласкою. Терпінням. Якщо любите. Вони зазвичай у душі добрі й відходливі, з ними жити можна.
Ще важчий випадок, якщо чоловік не прислухається тільки до своєї жінки, а інших слухати готовий, і навіть ставить у приклад. Ось тут я більш категорична. Погана це риса, гнила. До речі, деяким жінкам це теж властиво, чоловіком подруги захоплюватися, а своєму рота затикати. Якщо людина так робить, то й у інших випадках буде для чужих робити більше, ніж для своїх.
У цієї риси, до речі, є глибоке й архаїчне обґрунтування, що гідне окремої публікації. А поки що скажу, що такій людині треба намагатися донести, що це неправильно, серйозно пояснити, на прикладах… Якщо не почує, то там ще плюс до цього багато всього…
Є впертість чоловіка-дитини, маленького скиглення перед дружиною-мамою, або зухвалого «підлітка», який робить “на зло”😈. Там зазвичай до смішного: якщо ти скажеш «так», я скажу «ні», якщо ти – біле, я – чорне. Але з упертістю тут боротися марно. Потрібно терміново вимикати маму та надати чоловікові можливість подорослішати.
Є пари, де “хто кого перепре” 🐏 , і це їхній стиль життя. Там обидва тренують один одного. Про таких нічого не скажу. Розважайтеся 😘
І ще гірше, скажу я вам, коли чоловікові “що воля, що неволя”. Коли він не те, що не впирається, а всього себе віддав їй на відкуп. Таке блаженне «виріши все сама, заїнька». Але якщо «заїньці» добре та зручно, то хто їм суддя? З іншими, коли це такий середній варіант, можна пручатися, а може й ні, треба такі речі серцем чути.
От вам поради на підставі 17 років загального сімейного стажу
- Якщо знаєте, що не погодиться ні за що, й інтуїція підказує, що це – погана ідея, – не робіть. Пам’ятайте, що є якась межа, за яку не можна заходити, і кожна уважна жінка у свого чоловіка цю межу знати повинна.
- Шукайте правильний підхід. Не тисніть, не роздмухуйте, не ставте ультиматум. За досвідом, найкраще працює просте, без натиску, висловлене прохання: «Зроби це для мене».
- Якщо чоловік вам відмовив, спробуйте зрозуміти чому. Спитайте його. Досить часто аргументи розумні, просто нам не хочеться їх чути. Ми дуже прив’язливі до вигаданого, нафантазованого результату. І нам тяжко це відпускати. Ось над цим нам усім треба працювати. Відмовив, не вийшло, хай так і буде. Видихнули. Усміхнулися та й відпустили. Він вам швидше тоді чимось компенсує.
Все-таки не забувайте, що є жіноча тактика-стратегія життя, а є чоловіча. І часто чоловіки відмовляють тому, що їм у принципі не близький ваш підхід, і ваше бачення вони не поділяють. Не тому, що ви погана, а тому що він так не може. Як чоловік. Якщо він намагається вам це пояснити, почуйте та поважайте його вибір.
__________________________________________________
І також виникає логічне питання… А навіщо ж бути настирливим, запеклим чи невиправним? Та ще й іти наперекір здоровому глузду? Аби тільки відстояти свою правоту, яка не завжди-то є правотою? Адже, на будь-яке питання чи ситуацію можна поглянути з різних сторін.. Немає «правий тільки я, а ти завжди неправа»…
Не можна дивитися на речі однобоко, лише зі своєї дзвіниці. Варто хоча б раз спробувати поставити себе на місце співрозмовника, якому ви показуєте свою запеклість і впертість мислення! Вже буде прогрес до позитивних змін, ось побачите. А ще краще так робити постійно…
Варто поважати не тільки себе та свою думку, але й погляди опонента на ситуацію чи факт. Неварто вирішувати усе силою та впертістю характеру. Компроміс – ось вам чарівне слово (компроміс – згода з ким-небудь у чомусь, що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети).
Так може мета усе ж таки варта отих (настільки важких для когось) поступок?
Психологиня Оксана Сокира
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
