День пам’яті преподобномучениці Анастасії Римлянки
29 жовтня/11 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобномучениці Анастасії Римлянки.
За царювання нечестивого імператора Декія та співправителя його Валеріана в невеликому відлюдному жіночому монастирі неподалік від Риму подвизалася ігуменя Софія, а разом із нею і свята діва Анастасія.
Анастасія була родом із Риму, коли їй було 3 роки, дитина осиротіла. Софія взяла її на виховання та зростила в істинній вірі, трудах та чеснотах. Дівиця, перевершувала в подвигах інших монахинь, вирізнялася незвичайною красою, й багато знатних мужів хотіли взяти її за дружину.
Однак Анастасія зреклася світу, прийняла чернечий постриг і проводила життя у молитвах. Не раз ворог роду людського намагався спокусити Святу благами цього світу, нечестивими думками та словами лукавих уст, але нічого не досягнув. Тоді він підняв проти Преподобної жорстоких мучителів.
У той час було люте гоніння на християн, і деякі язичники прийшли до воєначальника Прова та обмовили перед ним святу діву. Воєначальник почув про красу святої Анастасії й одразу послав слуг схопити її. Допоки нечестиві виламували двері обителі, монахині покинули її через вихід, що розташовувався з протилежного боку. Лише ігуменя та Анастасія залишилися в монастирі. Софія не випустила свою названу дочку й схиляла її мужньо піти на мученицький подвиг.
Вона випросила в слуг воєначальника дві години часу нібито для того, щоб вбрати дівицю, і повела Анастасію до храму, де довго повчала її. Дівиця й сама бажала постраждати за Христа й удостоїтися мученицького вінця.
Коли минуло більше двох годин слуги увійшли в храм, схопили Анастасію, наклали на її шию залізні ланцюги та потягли до воєначальника. Пров спочатку розпитав Святу про її ім’я, віру та походження, а потім почав схиляти до ідолопоклонства. Він обіцяв їй знатного чоловіка, багатство та почесті.
Свята ж відповіла воєначальнику, що нічим він не відлучить її від Господа, та висловила готовність перетерпіти будь-які муки. Після того дівицю віддали на катування. Її били по устах і роздерли на ній одяг. Тоді Пров запитав у Анастасії, чи приємно їй стояти нагою на очах у всіх. У відповідь Свята назвала воєначальника безумним та безсоромним і сказала, що сонце ніколи не бачило її наготи, але заради цього сорому Господь покриє її одягом слави.
За наказом воєначальника Анастасію розтягнули й прив’язали до чотирьох стовпів обличчям вниз. Знизу мученицю палили вогнем, а зверху били палицями. Потім із допомогою коліс, що призначалися для катування, дівиці порвали жили та переламали всі кістки.
Вона ж молилася Богу. Раптом колесо зупинилося, і відв’язана невидимою силою Мучениця дивним чином зцілилася. Присутні дивувалися такому чуду, але воєначальник, осліплений злістю, не напоумився і замислив нові катування для Святої. Анастасію повішали й стругали її ребра та терзали тіло. Потім дівиці відрізали соски, і вона стікала кров’ю. Знесилена Мучениця попросила пити, і чоловік на ім’я Кирило подав їй воду.
Святій вирвали нігті, відсікли руки та ноги, вибили зуби. Мучениця знемагала, а Кирило, який був християнином, знову напоїв її. Мучитель побачив це і наказав його вбити.
Так благочестивий муж за чашу води удостоївся небесної винагороди. Анастасії ж, що невпинно молилася Богу, за наказом воєначальника відрізали язик.
Жорстокість Прова вразила народ. Люди почали обурюватися та докоряти воєначальнику. Тоді він повелів вивести Мученицю за місто та обезголовити. Наказ мучителя виконали і Анастасія відійшла до Бога. Її тіло кинули на поживу птахам та звірам.
Вночі ігумені Софії з’явився Ангел Господній і повелів забрати тіло Мучениці. Софія не знала, куди йти, але керована Богом знайшла мощі своєї названої дочки. Вона молилася над ними та омивала їх сльозами.
Ігуменя не могла сама поховати останки Анастасії, бо була немічною та ледве ходила з палицею. З Божого Промислу їй допомогли два незнайомих поважних на вигляд чоловіки, й чесне тіло поховали під спів надгробних піснеспівів.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
