День пам’яті преподобного Порфирія Кавсокаливіта
19 листопада/2 грудня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Порфирія Кавсокаливіта (Байрактаріса).
Юні роки святого Порфирія
Святий Порфирій (Євангелос Байрактаріс) народився в 1906 році в грецькому поселенні Айос-Іоанніс біля міста Каріста на острові Евбея у бідній благочестивій селянській сім’ї. Він закінчив два класи початкової сільської школи, змалку допомагав батькам господарювати, а з восьми років працював на вугільній шахті, пізніше – за прилавком магазину.
На Афоні
У юних роках Святий потай залишив батьківський дім і прийшов на Афонську Гору. Там він перебував у послуху в двох доброчесних старців, що подвизалися в Свято-Георгіївській келії на Кавсокалівії.
Якось отрок пішов за дровами та відійшов далеко від скиту. Під час роботи держак зірвався зі сокири, і лезо врізалося йому в ногу. Почалася сильна кровотеча, що загрожувала смертю. Євангелос почав голосно молити Богоматір про допомогу, і кровотеча припинилася.
Невдовзі угодник Божий прийняв чернечий постриг із іменем Никита. Він хотів все життя провести на Афонській Горі, однак у дев’ятнадцять років захворів на запалення легень, яке перейшло в плеврит. З благословення старців Преподобний вирушив на лікування, а коли трохи одужав, то повернувся на місце свого подвижництва. Проте афонський клімат шкодив йому, і хвороба знову дала про себе знати. Тоді старці, щоб юнак не загинув, послали його назад і не благословили повертатися на Афон.
Новим місцем подвигів Никити став монастир святого Харалампія, що в Левконі. Після того, як Преподобному виповнився двадцять один рік він удостоївся сану ієромонаха. Синайський архієпископ Порфирій ІІІ дав йому своє ім’я.
Духівництво
Невдовзі юного Порфирія призначили монастирським духівником. Віряни вишиковувалися в черги, і сповіді тривали годинами. У 1938 році подвижника звели в сан архімандрита. У 1940 році місцем служіння отця Порфирія став храм святого Герасима при лікарні в Афінах.
Після виходу на пенсію отець Порфирій до 1978 року продовжував священнодіяти в старовинній покинутій церкві на честь святителя Миколая в районі Пенделі.
У той період у Святого стався інфаркт, і він певний час провів у друзів в Афінах. З 1979 року Преподобний жив у районі Мілесі, де збудував велике подвір’я з церквою на честь Преображення Господнього.
Святий завжди сподівався повернутися на Афонську Гору й останні два роки свого життя жив на Афоні. 2 грудня 1991 року о 4:31 ранку отець Порфирій віддав душу Богу.
Господь наділив Свого угодника великими духовними дарами, щодо яких грецький старець Паїсій Святогорець говорив, що в отця Порфирія кольоровий телевізор, а у нього лише чорно-білий.
Прозорливість старця
- Серед духовних чад Святого був професор богослов’я, значно молодший за нього. Якось за пропозицією професора вони почали обговорювати питання про існування Бога та дійшли до висновку, що Бог є.
Однак професор все ж таки попросив Старця, щоб той після своєї кончини прийшов до нього та сповістив, чи є Бог. У відповідь отець Порфирій запитав у свого учня, чому той думає, що він має померти першим. Професор відповів, що старець за нього старший вдвічі, тому помре швидше. Прозорливий старець знав, що його учень має скоро померти, але нічого про це не сказав і пообіцяв виконати прохання. У свою чергу професор також пообіцяв, що прийде та скаже старцю, чи є Бог, якщо раптом помре раніше.
Невдовзі Старцю сповістили про кончину професора. Згодом після довгої молитви Святий вимкнув світло в келії та намагався заснути. Раптом пролунав гучний голос покійного, який тричі промовив: «Бог є!».
- У одному гірському поселенні не було води, й духовний син отця Порфирія попросив його про допомогу.
Старець відповів, що у поселенні багато води та вказав на кресленні, де вона протікає. Потім через наполегливі прохання Святий сам вирушив у те село, вказав точне місце та глибину її знаходження. І дійсно саме там селяни знайшли воду. Вони почали вшановувати Святого, прагнули до нього доторкнутися й поцілувати його руки та ноги.
- Преподобного засмутила така шана, і він поспішив сісти в автобус, що прямував у Афіни.
Кондуктор того автобуса був атеїстом. Він почав говорити дурниці, що викликали обурення у вірян і потішали тих, хто не вірив у Бога. Пасажири розділилися: одні були за батюшку, а інші – проти нього. Здійнявся шум і почалася сварка, що могла перейти в бійку. Згодом автобус зупинився, щоб пасажири відпочили.
Тоді Святий підійшов до кондуктора, який був хворий на сифіліс, сказав, що знає про його хворобу, і порадив тепер не одружуватися, щоб не заразити дружину та дітей, а продовжувати лікування. Слова батюшки так вразили кондуктора, що він решту дороги мовчав. Замовкли й пасажири.
- Одного разу отець Порфирій та троє його духовних чад втомилися в дорозі та вирішили їхати до монастиря на таксі. Саме в цей час в далині показалася потрібна їм машина. Духовні чада намірилися її зупинити, але старець сказав їм, що таксі саме зупиниться, при цьому заборонив розмовляти з таксистом. Сталося так, як сказав Старець.
Дорогою таксист звинувачував священнослужителів у всіх смертних гріхах і чекав відповіді від духовних дітей Святого, але ті мовчали. Зрештою він запитав у отця Порфирія, що він на те скаже.
У відповідь Преподобний розповів таксисту історію про одного чоловіка, в якого був пристаркуватий сусід, який володів великою ділянкою землі. Той чоловік убив сусіда, закопав його тіло, використав фальшиві документи, продав чужу землю й на отримані гроші купив таксі.
Від слів Старця таксист затрусився, з’їхав на узбіччя та закричав до старця, щоб той мовчав, бо тільки вони вдвох про це знають. Преподобний відповів таксисту, що Господь теж знає й сказав переказати йому це. Потім Святий додав: «Дивись, покайся та виправ своє життя».
Дар зцілення
Господь наділив отця Порфирія даром зцілення.
- Старець міг зцілювати, доторкнувшись до хворого. Одного разу його навідав лікар з дружиною. Запитавши старця про те, що їх хвилювало, і отримавши вичерпні відповіді, подружжя почало прощатись.
Отець Порфирій, зі своєю звичайною батьківською посмішкою на обличчі, взяв за руку дружину лікаря, якраз в тому місці, де в неї був сильний біль. Старець нічого не знав про її хворобу, яку вони вже давно намагались вилікувати за допомогою уколів і сильних протизапальних засобів.
Коли отець Порфирій взяв її за руку, то жінка відчула теплоту, яка пройшла по всьому тілу, і її почало злегка нудити. Проте це відчуття одразу пройшло, а з ним і біль у руці. Жінка зі сльозами сказала старцю: «Ви й про це, отче, знаєте?» З того дня вона викинула ліки й уже не зверталась до лікарів.
- Дивовижна історія сталася в сім’ї грека, який жив у Австралії та дуже шанував старця Порфирія. У єдиної його дочки різко погіршилося самопочуття, в неї не було однієї нирки. Дівчинку забрали до лікарні, зробили рентген. Ускладнення загрожувало дуже серйозними наслідками.
Вкрай засмучений батько зі сльозами почав молитися старцеві Порфирію за хвору дочку. Самопочуття дівчинки погіршувалося поки вночі уві сні до батька не прийшов старець Порфирій.
«Добре, я зроблю тобі те, що ти просиш. Дівчинка зцілиться», – сказав Святий.
Підбадьорений батько побіг до лікарні. Він ледве вмовив лікарів повторити рентген. Лікарі переконували, що не слід опромінювати дитину даремно. Але батько був непохитний. Зробили рентген і виявили, що дівчинка має дві нирки. Лікарі були вражені, обидва знімки зберегли.
Але дівчинці стало гірше, і вона взагалі перестала відчувати живіт, начебто це було не її тіло. Засмучений батько кинувся до ікон і почав нарікати. “Старче, я просив тебе зцілити дочку, а ти зробив їй ще гірше“, – переживав він.
Несподівано він побачив біля ікон преподобного Порфирія Кавсокалівіта. «Послухай, любий, як же я можу пересадити нирку твоїй доньці без наркозу? Почекай кілька годин, пройде анестезія, і дівчинка буде здорова», – смиренно відповів старець.
Щойно дівчинка відчула, що здорова, батько з вдячністю поїхав до заснованої старцем Порфирієм обителі в Мілессі та повідомив його чадам про незвичайне диво.
Зцілення тварин
Старець зцілював не лише людей, а й тварин. Якось одна пастушка попросила Преподобного помолитися про хворе стадо кіз. Святий став перед козами, підняв руки вгору й почав читати псалми, в яких згадуються тварини. Допоки він молився, жодна коза не зрушила з місця. Коли ж старець завершив молитву, до нього підійшов козел і поцілував йому руки.
Допомога після смерті
Один із духовних чад старця не знав про його кончину та зателефонував йому, щоб отримати пораду. Покійний старець відповів на дзвінок. Коли ж духовний син повідомив отцю Порфирію, що скоро до нього зайде, то Святий сказав, щоб той більше не телефонував, бо він уже помер.
Преподобний повчав людей безмежно любити Бога, берегти дар життя, терпіти хвороби та не просити полегшення страждань, не сваритися при дітях, постійно читати Святе Письмо, житія святих та інші церковні книги…
Старець Порфирій говорив: «Кто не покається, той загине. Повторюю тобі: хто не покається, той загине. Спасіння в Церкві! Для тих, хто знаходиться в Церкві Христовій, смерті немає. Православ’я досконале, в ньому немає ніякої недосконалості! Господь ніколи нас не залишає. З того моменту, як Він прийшов на землю, народившись від Пресвятої Діви Богородиці, й став Боголюдиною, Він завжди з нами.
Якби ми побачили, як нас любить Христос, і що Він для нас робить, то від безмірної радості зійшли б із розуму. Ми залишилися б в Його обіймах, і нам би вже ні до чого не було би діла».
27 листопада 2013 року Божого Священний Синод Константинопольського Патріархату прийняв рішення про канонізацію старця Порфирія.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
