День пам’яті преподобного Іоанна Кущника

15/28 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іоанна Кущника.

Талановитий учень

Святий Іоанн народився в Царгороді в V сторіччі. Його батьки, воєнний сановник Євтропій та Феодора, були багатими людьми та мали трьох синів. Старші сини перебували на царській службі, а Іоанн старанно вивчав різні науки. Вже в 12 років він вирізнявся з-поміж ровесників своїми здібностями, чим дивував учителів.

Крім того Іоанн був незлобливим та лагідним, відмовлявся від дитячих ігор і проводив вільний час у читанні божественних книг та відвідуванні Богослужінь.

Таємна подорож

Якось у будинок, де навчався Іоанн, увійшов монах. Благочестивий отрок почав із цікавістю розпитувати його, і монах повідомив, що йде з Обителі Незасинаючих (у Віфінії) в Єрусалим. Після цього чернець розповів про звичаї та устави свого монастиря та пообіцяв за проханням Іоанна на зворотньому шляху взяти його з собою. Коли монах вирушив у Єрусалим, отрок попросив своїх батьків придбати йому Євангеліє. З допомогою писця для нього виготовили Євангеліє, яке батьки Іоанна прикрасили золотом і дорогоцінним камінням та подарували своєму сину.

Згодом повернувся з Єрусалима монах і потай забрав отрока в свою обитель. Батьки та близькі Святого марно шукали його та багато плакали й тужили за ним.

У Обителі Незасинаючих ігумен Маркелл сказав отроку, що через молодість він не зможе нести всі чернечі труди й тому повинен спочатку пожити в їхньому монастирі та випробувати свої сили. Однак блаженний Іоанн виявив велику ревність і зі сльозами просив ігумена одразу звершити над ним постриг. Тоді преподобний Маркелл схилився на його прохання. При цьому він повелів Іоанну проходити чернечі послухи та навчатися у старців.

Швидке духовне зростання

За короткий час Святий перевершив чеснотами монахів, які прийняли постриг раніше за нього, і став прикладом для інших. Часто подвижник нічого не їв упродовж багатьох днів і лише причащався Святих Христових Тайн. Ігумен застерігав Іоанна від непосильного посту, щоб він не зашкодив своєму здоров’ю та не знесилився.

Випробування від диявола

Через шість років таких чернечих подвигів Преподобного почав спокушати диявол, що навіював думки про батьків та їхню безмірну скорботу, а також нагадував багатство, славу й земні блага. Від суворого посту, чернечих трудів та тривожних думок, що не давали спокою ні вдень, ні вночі, Святий почав слабшати тілесно та зовсім знесилився.

Ігумен побачив те й сказав йому, що Господь не вимагає від Своїх рабів непомірної праці й хоче, щоб кожен служив йому відповідно до своїх сил. Іоанн відповів, що не піст та праця виснажили його, а лукаві помисли, і відкрив їх ігумену. Тоді ігумен сказав Іоанну, що говорив йому про нелегке чернече життя, й почав за ним плакати.

Повернення до батьків

Після того Господь підказав преподобному Маркеллу не перешкоджати Іоанну йти до батьків, і Маркелл благословив його залишити монастир. Коли Святий отримав благословення й від інших отців, то вирушив у дорогу. Ідучи додому, він зустрів убогого в лахмітті та помінявся з ним одягом.

Невдовзі Іоанн прибув у Царгород. Він прийшов до свого будинку під виглядом убогого та впросив управителя дому дозволити йому залишитися в кутку біля воріт. Батько Святого змилостивився над бідняком і наказав давати йому їжу зі свого столу.

Ворота рідної домівки…

Якось матір Іоанна побачила його на купі гною. Це здалося їй дуже огидним, і вона з презирством наказала слугам відтягнути його геть. Коли Іоанна відтягли подалі від будинку, то він міг лише здалеку дивитися на ворота рідного дому.

Згодом за проханням Іоанна управитель зробив для нього намет. Там Святий жив і невпинно молився Богу. Їжу, яку йому приносили, Іоанн роздавав бідним, що приходили до нього. Минуло три роки, і Святому з’явився Господь та сповістив, що через три дні він відійде в Небесні Обителі.

Святий Іоанн зі сльозами дякував Богу та молився за своїх батьків. Потім він через управителя попросив прийти до себе свою матір, але вона не захотіла йти до вбогого. Тоді тяжко хворий Іоанн передав їй, що скоро помре, а вона жалкуватиме, що не побачилась із ним.

Останнє побачення

Після того Феодора вийшла з будинку та наказала слугам принести жебрака. Іоанн прикрив своє обличчя, щоб його не впізнали, й під час зустрічі з матір’ю зробив заповіт щодо свого поховання та віддав їй Святе Євангеліє.

Глянувши на книгу, матір подумала, що воно дуже схоже на подароване колись Іоанну, і показала його чоловіку. Євтропій підтвердив, що саме те Євангеліє вони подарували своєму сину. Коли батьки прийшли до Іоанна, то він відкрився їм, і вони зі сльозами почали обіймати його.

Скоро після того Іоанн помер і поховали його в лахмітті на місці подвигів. Над могилою Святого батьки спорудили церкву та богадільню. Потім вони роздали своє багатство бідним і невдовзі самі спочили, а поховали їх в збудованій ними церкві.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)