Висновки з притчі Про митаря та фарисея

Уривок із проповіді “Про митаря та фарисея” протопресвітера Феодора Зісіса, почесного професора патрології Фессалонікійського Університету ім. Арістотеля.

___________________________________________________________________________

Два чоловіки зайшли в храм помолитися: один був фарисей, а другий – митар. Фарисей, ставши, молився так у собі: “Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди – грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: “Боже, змилуйся надо мною грішним!” Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожен, хто підноситься, буде принижений, а хто принижується, – піднесений.¹

Суворий фарисей, який у своїй надзвичайній гордості не тільки хвалився собою, але й дискредитував збирача податків у присутності Бога, скасував власну праведність, завинивши гординею. Збирач податків вийшов виправданий замість фарисея, бо віддав славу Святому Богові.

Він не наважився підняти очі, але прагнув тільки благати про милість. Він звинуватив себе своєю поставою, вдаряв у груди і не думав ні про жоден інший мотив, крім умилостивлення. Отже, пильнуйте, і майте на увазі цей приклад суворої втрати, заподіяної через зарозумілість. Той, хто був винен у нахабній поведінці, зазнав втрати своєї праведності, і втратив свою винагороду через свою зухвалість. Він був осуджений нижче за смиренного чоловіка й грішника, тому що в його самовизначенні він не чекав Божого Суду, а виповідав його сам. Ніколи не ставте себе над кимось іншим, навіть над великими грішниками.

Покірність часто рятує грішника, що вчинив багато страшних гріхів².

На підставі притчі про митаря та фарисея ми можемо зробити такі важливі та значущі висновки:

По-перше, що гордість губить і знищує чесноту, а смирення викорінює гріх і є спасительним для душі.

Диявол знаходить безліч способів відвести нас від Бога; він шукає вразливі місця в кожному з нас. Якщо людина догоджає плоті, вона заманює її в блуд. Людину жорстокосердну обплутує сріблолюбством. А що відбувається зі святими та доброчесними людьми? Вразливе місце у святих і доброчесних людей — це гордість.

Друге послання, яке ми можемо отримати з притчі про митаря та фарисея, полягає в тому, що ми повинні викривати, судити та засуджувати лише себе. Ми повинні мати самодокір, а не самовиправдання. Ми повинні бути суддею лише собі, а не іншим.
Третє послання таке: ми повинні розуміти, що все, чого ми досягаємо в духовному плані, в боротьбі за чесноту та святість, не є нашою власною заслугою, а дарується нам через Божу милість, з Божою допомогою.

Якби Бог не допомагав нам у добрих справах, ми нічого не могли б зробити самі! Якщо Бог не сподобить людину досягти святості, всі її старання будуть марними.

Четвертий момент пов’язаний із тим, як ми молимося.

Наша молитва має відбуватися зі смиренням, а не з гордістю чи багатослів’ям. Наша молитва має бути постійною, скрушною та покаяною. Ось чому наша Церква ухвалила супроводжувати всі богослужіння багаторазовим повторенням молитви «Господи, помилуй». Ця молитва найкоротша та водночас найвиразніша!

Боже, милостивий буди мені, грішнику!

Крім того, під час молитви, особливо тієї, що відбувається в храмі, ми повинні усвідомлювати святість і священний характер цього місця.

Тепер, коли починається період Пісної Тріоді, давайте всі ми (а особливо ті з нас, хто думає, що досягнув якихось чеснот) подумаємо, що без Бога ми — ніщо.

І відкинувши високу думку про себе, повторимо слова митаря: «Боже, милостивий буди мені, грішнику, і помилуй мене».

Прот. Феодор Зісіс. Проповіді у неділю та свята року, том 2: То Палімпсісто. – Салоніки, 2024 р.

Джерело

(Святые православного Запада на N.E.W.O.D.)