День пам’яті святителя Феодосія Чернігівського

5/18 лютого Православна Церква вшановує пам’ять святителя Феодосія,
архієпископа Чернігівського.

Святий Феодосій народився в 30-х рр. XVII ст. в Подільській губернії у священницькій сім’ї. Він виховувався в благочесті та страху Божому та змалку був лагідним і старанно молився.

Гарна освіта

Освіту Святий здобував у Києво-Братській Богоявленській школі, де на той час ректорами були архімандрит Інокентій Гізель та ігумен (пізніше архієпископ Чернігівський) Лазар Баранович. Увесь вільний від занять час юнак проводив у молитві, богомисленні та читанні Святого Письма. Його душа прагнула чернецтва, яке він невдовзі прийняв в Києво-Печерській Лаврі з іменем Феодосій, на честь святого Феодосія Печерського.

Угодник Божий проводив суворе подвижницьке життя й удостоївся стати архідияконом Києво-Софійського собору. А пізніше – намісником митрополичого кафедрального дому.

Безмовне подвижницьке життя, відновлення обителі

Невдовзі заради безмовності Феодосій поселився в невеликій Крупицькій Батуринській обителі, де його хіротонісали в ієромонаха. Святий вирізнявся з-поміж братії духовною мудрістю та суворим подвижництвом. Його швидко призначили ігуменом Корсунського монастиря Київської єпархії.

Він мудро керував монастирем і в 1664 році став настоятелем відомої Києво-Видубицької обителі. Тоді Видубицький Михайлівський монастир, що певний час перебував у руках уніатів, був у розореному стані. Святому Феодосію вдалося швидко відновити його.

Він особливо дбав про відродження церковної краси, створив прекрасний хор, слава про який сягнула Москви, піклувався про духовний ріст насельників обителі.

У 1680 році для суворих аскетичних подвигів братії Феодосій влаштував на монастирських землях у Мозирському повіті на острові Михайловщина скит. Намісником скиту Святий призначив ревного насельника монастиря – ієромонаха Іова (Опалинського).

Наклеп

Коли Феодосій був ігуменом Києво-Видубицької обителі, разом із ігуменами інших київських монастирів йому довелося перетерпіти серйозний наклеп. Єпископ Мстиславський і Оршанський Мефодій несправедливо звинуватив їх у зраді російському уряду та переписці зі зрадниками Росії. Проте невдовзі істина перемогла, а ігуменів виправдали.

Архієпископ Чернігівський Лазар Баранович наблизив Феодосія до себе. У 1679 році архієпископ Лазар став місцеблюстителем Київської митрополії та призначив Святого своїм намісником в Києві, сам же перебував у Чернігові.

У 1685 році Феодосій брав участь у обранні єпископа Гедеона (Четвертинського) митрополитом Київським, після чого разом із Переяславським ігуменом Ієронімом (Дубиною) побував у Москві, щоб сповістити про обрання митрополита. У результаті посольства Феодосія та Ієроніма до Москви Київська митрополія була возз’єднана з Руською Православною Церквою.

У 1688 році Феодосій став архімандритом Чернігівської Єлецької обителі, над облаштуванням якої йому довелося багато потрудитися. Обитель спустошили ієзуїти та домініканці, тому вона терпіла нестатки.

За декілька років піклуванням Святого вдалося досягнути достатнього забезпечення монастиря всім необхідним. Архієпископ Владика Лазар призначив Феодосія своїм помічником в управлінні Чернігівською єпархією. А в 1692 році він послав спільно з гетьманом до Москви царям Іоанну та Петру Олексійовичам та Патріарху Адріану письмові прохання про зведення святого Феодосія в сан архієпископа.

Того ж року в Москві Феодосій удостоївся архієрейської хіротонії.

Після повернення до Чернігова угодник Божий допомагав архієпископу Лазарю, а коли останній помер, став самостійно керувати єпархією.

Особливо Святий дбав про підтримання старих та будівництво нових храмів і монастирів. Так були створені Печенікський дівочий монастир та Любецький скит, освятили церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці в Домніцькому чоловічому монастирі та церкву на честь Богоматері на вершині Болдінської гори біля Іллінської обителі.

Велику увагу святитель Феодосій приділяв моральному добробуту єпархії. На священницькі місця він намагався обирати достойних осіб, здатних до просвітительської діяльності. Особливо архієрей опікувався чернігівськими духовними школами.

Для пастви Святий був турботливим пастирем – справедливим, милостивим і співчутливим – та звершував численні благодіяння. Духовною мудрістю та моральними чеснотами Святитель вирізнявся серед інших архієреїв. Угодник Божий багато потрудився і в протистоянні згубному польському уніато-католицькому впливові.

Лише близько двох років святитель Феодосій самостійно керував Чернігівською єпархією. Коли він відчув наближення своєї кончини, то призвав до себе намісника Брянського Свенського монастиря. Він удостоїв його сану архімандрита та доручив йому Чернігівську Єлецьку обитель. Таким чином Святитель підготував собі наступника на архієрейському престолі.

5 лютого 1696 року архієпископ Феодосій відійшов до Бога. Його тіло поховали в Чернігівському кафедральному соборі святих Бориса та Гліба.