День пам’яті священномученика Феодорита Антіохійського
8/21 березня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Феодорита, пресвітера Антіохійського.
Антіохія Сирійська
У Антіохії Сирійській була прекрасна церква, яку в народі називали золотою. Її спорудили царі Костянтин Великий та його син Констанцій. Свою народну назву церква отримала через те, що була багато прикрашена золотими розписоми та мозаїкою й мала позолочений верх. Посуд церковний також був із чистого золота та срібла.
На кошти царів утримувався численний клір, до якого належав доброчесний пресвітер Феодорит. Святий Феодорит був ризничим і завідував усім церковним майном. Він подвизався в пості та молитвах, подавав щедру милостиню, піклувався про спасіння людських душ і непорочно служив Господу.
Юліан Відступник
Коли царський престол зайняв Юліан Відступник, що спочатку удавав із себе благочестивого царя, розпочалося гоніння на християн. Особливо переслідувалися особи духовного сану та сановники, що вірували в Істинного Бога. Крім того, нечестивий цар забирав християнські храми та перетворював їх на мерзенні капища, а майно церковне привласнював.
Над східними країнами Юліан Відступник поставив правителем однойменного собі Юліана, свого рідного дядька по матері. Той Юліан, щоб догодити своєму племіннику, також зрікся Христа й став ідолопоклонником. Він разом із сановником Філіксом, що завідував царськими скарбами, прибув у Антіохію.
Там вони схопили святого Феодорита, відібрали в нього ключі й із озброєними воїнами увійшли в «золоту» церкву. Нечестивці, крім того, що розграбували церковне майно, вчинили святотатство та хулили Бога. Святий же Феодорит у той час перебував зв’язаним у темниці.
Після пограбування та осквернення храму Божого Юліан розпочав катування Святого. Спочатку тіло Феодорита стругали залізними кігтями. Під час тортур кров Святого текла струменями, проте обличчя його було радісним, начебто він зовсім не страждав.
Нечестивий мучитель усіляко намагався схилити Феодорита до жертвоприношення язичницьким богам. Він то погрожував тяжкою смертю, то пропонував золото та почесті. Однак Святий залишався непохитним у своїй вірі та поклав надію на Господа, який дарує Своїм рабам замість тлінних благ вічні.
Потім за наказом Юліана почали обпалювати ребра Святого свічками. Феодорит під час того молився Богу.
Раптом слуги мучителя впали, ніби мертві, на землю. Тоді правитель Юліан почав докоряти їм, що вони припинили катування Святого. Коли ж вони опритомніли, то розповіли, що чотири Ангели Божі захищають Мученика та не дають доторкнутися до його тіла.
Побачивши це, слуги звеличили Істинного Бога та сповідали свою віру в Нього, за що їх потопили в морі.
Розлючений правитель Юліан почав кричати до Феодорита, щоб він приніс жертву богам, а Святий передрік йому та його племіннику царю Юліану швидку погибель.
Тоді розлючений правитель наказав обезголовити Мученика, і Феодорит із радістю прийняв смерть за Христа та відійшов у Небесні Обителі.
Кара
Невдовзі збулося і пророцтво Святого. З того часу, як правитель Юліан вчинив святотатство в храмі Божому, його вразила хвороба. У потаємних місцях його тіла почали множитися черви, що поїдали його плоть. З кожним днем хвороба посилювалася, а лікарі не могли допомогти хворому. Так окаянний боговідступник і загинув, покараний правосудною рукою Божою.
Сановник Філікс загинув не менш страшною смертю. Його нутрощі вразилися, і з богохульних уст постійно витікала кров аж до самої смерті нечестивця. Потім під час походу проти персів загинув і окаянний Юліан Відступник. Його вразила невидима рука на полі бою.
Тепер всі ці богоборці вічно мучаться в пеклі. Святий же Феодорит радіє в Царстві Небесному разом із усіма святими вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D., цікаве на “Святые Запада”)
