9/22 березня Православна Церква вшановує пам’ять святих Сорока мучеників у вірменській Севастії.

Воїни спецпідрозділу

У той час, коли Східною половиною Римської імперії правив нечестивий Лікіній (307–323), у вірменському місті Севастії воєводою був жорстокий Агріколай. Серед його полку була поважна дружина з 40 благочестивих воїнів із Каппадокійської області, які вирізнялися великою мужністю в боях. Коли Агріколай дізнався, що ті воїни — християни, він викликав їх до себе й почав схиляти до ідолопоклонства.

Голос Божий

Однак вони відмовилися від поклоніння несправжнім богам і тоді їх запроторили до в’язниці. Там під час молитовного співу воїни почули Голос Божий, який похвалив початок їхнього страждальницького подвигу і сказав, що той, хто терпітиме до кінця, спасеться.

Наступного ранку свята дружина знову постала перед воєводою та його радниками. Агріколай облесливо говорив із воїнами і казав, що від них залежить, чи буде він їх любити, чи ненавидіти.

Тоді один із воїнів, на ім’я Кандід, сказав воєводі, що вони обирають його ненависть, оскільки шукають милості Божої, а його як ворога Божого ненавидять. Розлючений тими словами Агріколай наказав закувати воїнів у кайдани та кинути в темницю. Однак святий Кіріон заперечив воєводі, що він не має від царя влади катувати їх і може лише допитувати.

Вони були непохитними в вірі.

Тоді воєвода наказав не накладати кайданів на воїнів і утримувати їх під наглядом у в’язниці. Через сім днів у Севастію прибув князь Лісій, і свята дружина з’явилася на судилище. Нечестивий мучитель обіцяв воїнам дари та почесті, проте вони були непохитними в вірі.

Тоді Лісій наказав бити святих камінням по устах. Однак коли слуги почали кидати в мучеників камінням, то воно не влучало в святих, а ранило самих слуг. Лісій теж кинув камінь у одного з воїнів, але той камінь розбив уста Агріколаю. Після того воїни знову потрапили до в’язниці, де їх вдруге втішив Голос Божий.

Наступного дня за наказом мучителів оголених воїнів поставили посеред озера, що було поблизу міста. Погода тоді була морозна та вітряна. На березі, щоб спокушати святих, спорудили баню, в якій міг зігрітися той, хто побажає зректися Христа.

О першій годині ночі один із воїнів відділився від мученицького лику та побіг до бані. Однак як тільки він ступив на її поріг, одразу впав мертвим. Решта ж святих продовжувала стояти посеред озера, прославляла Бога та просила в Нього допомоги.

Варта, що стерегла святих, заснула. Лише один темничний сторож не спав і розмірковував про те, що той, хто побіг до теплої бані, загинув, а інші стоять на лютому морозі у воді й залишаються живими.

Вінці

О третій годині ночі мучеників осяяло небесне світло, і сторож, на ім’я Аглаій, побачив тридцять дев’ять вінців, що сходили з Небес на голови святих.

Тієї миті він увірував у Христа, розбудив своїх товаришів і сам із криком, що він — християнин, побіг у води озера. Так він зайняв місце воїна, що відпав від сонму мучеників. Вранці прийшли мучителі й зі здивуванням побачили, що святі воїни продовжують стояти живими в воді, а серед них перебуває темничний сторож. Вони наказали зв’язати мучеників і вести на катування в місто. Там святим перебивали гомілки молотами.

У той час матір Мелітона, наймолодшого з мучеників, зміцнювала свого сина мужньо звершити свій подвиг. Від тяжких страждань усі воїни, крім Мелітона, померли. Тоді мучителі наказали покласти тіла святих на колісниці та везти їх на спалення.

Однак святого Мелітона, який був ще живим, не поклали на колісницю. Його ж благочестива матір, яка не хотіла, щоб її син відлучився від сонму святих, взяла його собі на плечі та пішла за колісницями. У той час і Мелітон віддав Богу свою душу, і його тіло поклали до тіл інших мучеників.

Коли від спалених тіл святих залишилися лише кістки, мучителі наказали їх кинути в річку. Через три дні після того мученики з’явилися єпископу Севастії Петру та сказали забрати їхні тіла. Тоді єпископ разом із благоговійними мужами прийшов вночі до річки та побачив, що всі кістки мучеників світяться, як зірки. Тому їх усі вдалося зібрати та покласти в гідному місці.

Кончина святих настала 9 березня 320 року. Їхні імена такі: Кіріон, Кандид, Домн, Ісихій, Іраклій, Смарагд, Євноїк, Валент, Вівіан, Клавдій, Пріск, Феодул, Євтихій, Іоанн, Ксанфій, Іліан, Сісиній, Ангій, Аетій, Флавій, Акакій, Єкдікій, Лісімах, Олександр, Ілій, Горгоній, Феофіл, Дометіан, Гаій, Леонтій, Афанасій, Кирил, Сакердон, Николай, Валерій, Філоктимон, Северіан, Худіон, Мелітон і Аглаій.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D., цікаве на “Святые Запада”)