Ми можемо бути подібними Іоанну Предтечі
Я вірю, що Бог помістив у біблійній історії таких людей, як Іоанн Хреститель, Павло, Ілля та ін., щоб навчити нас прикладом їхнього життя.
Так – це були дійсно великі люди, але їхня велич полягала не в якихось надздібностях, а в тому, що вони повністю довірили своє життя Господу.
Саме Господь Бог був джерелом їхніх подвигів і діянь, що вражають і тепер. Самі ж Іоанн, Павло, Петро, Ілля були людьми подібними до нас1(див. Як. 5:17). Не треба бути надлюдиною, щоб робити те, до чого призвав Бог. Це може робити кожен із нас, головне – довіритися Богові.
Не треба бути надлюдиною, щоб робити те, до чого покликав Бог. Це може робити кожен із нас, головне – довіритися Богові.
Хоча, звичайно, Іоанн Хреститель все ж виділявся в списку Божих посланців: адже мало про чиєсь народження так свідчив Ангел:
“Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, й Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. І багатьох із синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. І йтиме перед Ним із духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних – до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ досконалий”2(Лк. 1:15-17).
Погодьтеся початок життєвого шляху ще той…
Іоанн був “великий перед Господом”3(Лк. 1:15). “Не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя”4(Мф. 11:11).
Життя Іоанна мало певне призначення: він мав стати предтечею Господа Іісуса Христа, “щоб приготувати Господеві народ досконалий”5(Лк. 1:17). Йому належало виконати місію, і він був освячений для неї ще до свого народження.
Проте, це справедливо не лише для нього. Теж саме можна сказати й про нас. Як свідчить Писання, Бог нас передбачив6(Рим. 8:29) , і кожному дароване Ним у тілі Христовому певне призначення (див. 1Кор. 12:8).
Як в Іоанна призначенням було стати предтечею Христовим, і це було визначене Богом, так і ми маємо призначення в тілі Христовому, покликання, яке Бог визначив особисто для кожного з нас. Ми не випадково опинилися на цій землі, навпаки, нас добре знають – можливо, не люди, але Бог, наш Отець, стовідсотково.
Як в Іоанна призначенням було стати предтечею Христовим, і це було визначене Богом, так і ми маємо призначення в тілі Христовому, покликання, яке Бог визначив особисто для кожного з нас. Ми не випадково опинилися на цій землі, навпаки, нас добре знають – можливо, не люди, але Бог.
Про час, що передував Іоанновій проповіді, написано небагато. Євангеліє від Луки 1:80 узагальнює цей період таким чином: “Дитя ж зростало й міцніло духом, і було у пустелях до дня з’явлення свого Ізраїлеві”7(Лк. 1:80).
Іоанн був у пустелі до дня з’явлення свого Ізраїлю. Він із самого початку мав покликання, яке полягало в тому, щоб приготувати шлях Господеві, і він знав про це із самого дитинства.
Хтось припустить, щойно він про це дізнався, він мав залишити все та почати проповідувати. Проте Іоанн зробив це тільки після того, як “було слово Боже до” нього8(Лк. 3:2).
Коли він отримав слово від Господа, тоді й тільки тоді він почав діяти. Хоча багато хто на його місці відразу б негайно приступили до активних дій, які, на їхню думку, якнайкраще допомогли б їм досягти мети. Вони б запропонували тисячу способів кращого виконання своєї місії.
Але не таким був Божий посланець Іоанн. Замість того він чекав слова від Бога. І щойно його отримав, він почав виконувати те, що йому було сказано: проповідувати хрещення покаяння для прощення гріхів.
І ще один важливий момент. Іоанн не шукав схвалення натовпу. Полем своєї “діяльності” він вибрав… пустелю, погодьтеся, не кращій спосіб привернути натовпи людей. Він вже точно не був дипломатичним, коли називав своє покоління “поріддя єхидни!”9(Лк. 3:7). Очевидно, він не намагався їх ублажати. Навпаки, він говорив те, що було вгодне Богові.
Сам Іоанн не створив жодного дива10(Інн. 10:41), він не рекламував себе. Але люди знали, що вони зустріли пророка, і тому до нього йшли великі натовпи.
Сьогодні є люди, які ходять і кажуть про себе: “я учитель”, або: “я пророк”. Іоанн цього не робив. Він не влаштовував рекламну кампанію, не розклеював афіші по всій Іудеї, не виставляв себе найбільшим пророком.
У Євангеліях ви не знайдете місця, щоб він говорив про себе як про пророка. Але, проте, люди знали, відчували це.
Якби Іоанн був сьогодні живим, до нього, напевно, йшли б мільйони. Проте він не ганявся за кількістю.
Коли його служіння досягло найбільшого розквіту, коли до нього приходили натовпи та кожен думав, що він, можливо, і є довгожданий Месія, Помазаник Божий, Христос, Іоанн “визнав і не зрікся“:
“Я – не Христос. І запитали його: то хто ж ти? Чи не Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні. Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе? Він сказав: я голос волаючого в пустелі; приготуйте шлях Господеві, як сказав Ісая пророк”11(Інн. 1:20-23).
Іоанн не намагався приписати собі такі гучні титули, як Христос, Ілля або пророк, хоча титул пророка підходив йому по праву – адже він сповіщав волю Божу, це право згодом підтвердить Христос. Але не в цьому була суть.
Вона була в тому, що він робив те, до чого був покликаний. Він мав стати голосом волаючого в пустелі, і він став ним.
Ми також повинні піклуватися не про те, щоб удостоїтися звання, зробити собі ім’я, але повинні робити те, що Бог призначив нам виконувати, чим би це не було і як би це не називалося.
Ми також повинні піклуватися не про те, щоб удостоїтися звання, зробити собі ім’я, але повинні робити те, що Бог призначив нам виконувати, чим би це не було і як би це не називалося.
Іоаннова популярність була дуже високою, він був дуже відомим. Але так було до початку Іісусового служіння.
Коли почалося Іісусове служіння, здавалося, що Іоаннове служіння вичерпало себе. Популярний колись служитель тепер спостерігав, як натовпи народу залишають його та йдуть за Господом. Яка була його реакція?
“І прийшли до Іоана і сказали йому: учителю! Той, Який був з тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього. Іоан сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба. Ви самі мені свідчите про те, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним. Хто має наречену, той жених, а друг жениха, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос жениха. Отже, ця радість моя сповнилася. Йому належить рости, а мені умалятися”12(Інн. 3:26-30).
Іоанн не гнався за думкою натовпу, тому він був спокійний, бачачи, як зменшується його служіння.
Насправді він радів усвідомивши, що його служіння полягало в тому, щоб приводити людей не до себе, а до Христа.
Іоанн завершив своє служіння у в’язниці, де його обезголовили. У Посланні до Євреїв говориться про тих, хто, подібно до Іоанна, померли мученицькою смертю:
“Інші ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще – воскресіння; інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і в’язниць, були побиті камінням, перепилювані, зазнали катувань, помирали від меча, тинялися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення; ті, яких увесь світ не був гідний, блукали пустелями та горами, печерами та ущелинах землі”13(Євр.11:35-38).
Іоанн – як і ті люди – був людиною, подібною до нас. Так, він був визначений до виконання того, до чого його покликав Бог.
Він міг би відкинути своє покликання та просто жити, як усі інші його сучасники (адже йому було лише біля 30!). Так було б набагато простіше. Хіба не так? Проте він вважав за краще йти за Богом.
Будучи тими, хто вірить, ви, можливо, переживаєте часи дискомфорту, часи, коли доводиться вибирати вузький шлях. Ви зможете вистояти в такі часи, якщо тільки ваш погляд буде спрямований на Подавця життя, Господа нашого Іісуса Христа.
Ви зможете вистояти в такі часи, якщо тільки ваш погляд буде спрямований на Подавця життя, Господа нашого Іісуса Христа.
“Тому й ми, маючи довкола себе такий сонм свідків, скиньмо з себе будь-який тягар і гріх, який нас обплутує‚ і з терпінням підемо на подвиг‚ який чекає на нас, дивлячись на Начальника й Виконавця віри Іісуса, Який замість радости, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого”14(Євр. 12:1,2) .
Так чинив Іоанн, так само повинні чинити і ми.
Рис. Картина Іоанн Предтеча хрестить людей, Нікола Пуссен
За матеріалами сайту www.bіbletruths.ru
