День пам’яті святителя Ювіналія Єрусалимського

2/15 липня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Ювіналія,
патріарха Єрусалимського.

Святий Ювеналій зійшов на патріарший престол Єрусалимської Церкви за царювання благочестивого імператора Феодосія Молодшого (408–450). У ті часи в палестинській землі проводили подвижницьке життя святі Євфимій Великий, Феодосій Великий, Герасим Йорданський і інші. Церкву ж Божу бентежили єретики.

Несторіанська єресь

Тоді дуже поширилася несторіанська єресь, яку ввів Константинопольський єпископ Несторій. Він говорив, що від Пречистої Діви Марії народився не Бог, а людина, в якій за земного життя людське єство з’єдналося з Божественним. Несторій і його послідовники хулили Богоматір і називали Її не Богородицею, а Христородицею.

Через негаразди в Церкві Христовій у 431 році в місті Ефесі відбувся ІІІ Вселенський Собор. На цьому Соборі Несторій і його єресь були засуджені. Дієву участь у Соборі взяв патріарх Ювеналій.

Коли після смерті Феодосія Молодшого царський престол зайняли Маркіан (450–457) і Пульхерія, тоді своє єретичне вчення (монофізитство) почали поширювати Діоскор та Євтихій.

Єретики не визнавали людської природи Іісуса Христа й говорили лише про Його Божественну природу.

У 451 році в місті Халкидоні відбувся IV Вселенський Собор Святих отців, на якому засудили єресь Діоскора та Євтихія. Святий Ювеналій сяяв на Соборі своїм благочестям. Тим часом у Палестину прибув підступний єретик Феодосій. Він ганьбив Халкидонський Собор і брехав на Церкву Христову.

Раніше Феодосія вигнали через невірство та злі справи зі своєї обителі в Олександрії, й він приєднався до Діоскора. За підступність і злобу Феодосія побили та як бунтівника провезли на верблюді з ганьбою містом. Потім він вирушив у Палестинську землю і почав поширювати єресь.

Нечестивець заручився підтримкою цариці Євдокії, дружини покійного імператора Феодосія Молодшого, яка перебувала в Палестині. Крім неї, він звабив до свого нечестя багато недосвідчених монахів. Разом із ними Феодосій повстав проти святого Ювеналія та зажадав, щоб той засудив постанови Халкидонського Собору.

Патріарх не погодився, і тому його зняли з престолу. Після того він вирушив у Константинополь до імператора Маркіана.

Лжепатріарх

Єретик Феодосій за підтримки імператриці та навернених до єресі чорноризців незаконно зайняв патріарший престол і почав шкодити православним. Одних архієреїв і кліриків, що не вступали з ним у спілкування, він позбавляв сану, інших катував та вбивав, а їхнє майно розграбовував.

Святі отці переховувалися від рук ката у віддалених пустелях і зі сльозами молилися Господу про викорінення єресі та настання церковного миру.

Сповнений божественної ревності диякон Афанасій прийшов до лжепатріарха та викрив його злодіяння. Тоді ж Афанасія схопили Феодосієві зброєносці, піддали катуванням і вбили сокирою. До ніг убитого прив’язали мотузку й тягли його через усе місто. Потім тіло Святого кинули на поживу псам.

Тим часом воєвода Дорофей, що управляв Палестиною, перебував на війні проти моавітян. Коли він дізнався, що відбувається в Єрусалимі, то поспішив повернутися. Проте єретик Феодосій і цариця Євдокія наказали закрити перед ним міські ворота й не впускали його до міста до того часу, допоки він не пообіцяв бути з ними однодумним у вірі.

20 місяців лжепатріарх бентежив Церкву Христову. Після того прийшло до воєначальника імператорський наказ схопити його та відправити на суд у Константинополь. Феодосій, дізнавшись про наказ імператора, поспішив утекти.

На патріарший престол знову зійшов святий Ювеналій, який став приводити все до ладу.

Святі отці, що переховувалися у віддалених пустелях, повернулися у свої монастирі. Імператриця Євдокія почала вагатися щодо віри й через посланця звернулася за порадою до преподобного Симеона Стовпника, що подвизався в Антіохії. Святий Симеон повелів їй примиритися з патріархом Ювеналієм і дотримуватися його благочестивого вчення.

Цариця поспішила привселюдно зректися єресі, й багато зваблених мирян і монахів навернулися до Православ’я. Решта життя патріарха Ювеналія пройшла в мирі. Всього у святительському сані він потрудився 38 років, після чого відійшов до Господа.

Слава Богу вовіки. Амінь.