День пам’яті святителя Нифонта Печерського
8/21 квітня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Нифонта Печерського, Новгородського єпископа.
Святий Нифонт подвизався в Києво-Печерському монастирі за ігуменства Тимофія. Він вдосконалювався в чеснотах і наслідував життя великих угодників Божих.
У 1130 році Київський митрополит Михаїл ІІ посвятив Нифонта в єпископа, і святий зійшов на Новгородський архіпастирський престол.
Святитель Нифонт ревно дбав як про тимчасове, так і про вічне життя своєї пастви. Він спорудив у Новгороді кам’яну церкву на честь Богородиці й оздобив престольну церкву на честь святої Софії.
Крім того піклуваннями Нифонта були збудовані кам’яна церква Святого Спаса у Пскові та церква святого Климента в Ладозі.
Коли між православними виникав розбрат, Святитель намагався примирити сторони, які ворогували.
У 1135 році до Новгорода підступили війська киян і чернігівців. Тоді єпископ Нифонт разом із новгородськими вельможами пішов до них і з Божою допомогою змусив їх скласти зброю.
Святий архієрей завжди повчав свою паству не відступати від Закону Божого та церковного передання. Тих же, хто перебував у гріху, викривав і вмовляв виправитися.
Новгородці вигнали князя Всеволода Мстиславича та прикликали на княжіння Святослава Ольговича, що одружився всупереч канонам Церкви. Тоді святитель Нифонт сміливо викривав князя в його беззаконні.
Після смерті Київського митрополита Михаїла ІІ Великий князь Київський Ізяслав Мстиславич вирішив поставити на святительський престол схимника Климента Філософа. При цьому він не хотів посилати його для посвячення в Константинополь і зібрав собор із руських єпископів.
Коли почалися соборні засідання, святий Нифонт неодноразово наголошував, що руські єпископи не можуть обирати собі митрополита без благословення Константинопольського патріарха. Те ж саме стверджувало ще п’ять інших архієреїв.
Однак князь не послухався тих святителів і за підтримки решти єпископів незаконно звів на митрополичий Київський престол Климента.
Климент почав вимагати від Нифонта, щоб той служив разом із ним Божественну Літургію. Проте Нифонт відмовився, оскільки Климент зійшов на престол без патріаршого благословення.
Тоді Климент розгнівався і намовив князя та вірних собі єпископів засудити Нифонта до ув’язнення.
Тож Ізяслав не дозволив Нифонту повернутися на новгородську кафедру та повелів жити в Києво-Печерському монастирі.
У 1150 році Георгій Мономахович (Юрій Довгорукий) заволодів Київським князівством і повернув святого Нифонта в Новгород. Народ зустрів свого святителя з великою радістю.
У той час Константинопольський патріарх прислав Нифонту послання, в якому хвалив його за розум і мужність та прирівнював його до древніх святих отців, які твердо стояли за Православ’я.
Згодом Константинопольський патріарх послав у Київ митрополита Костянтина, щоб той зайняв місце незаконно зведеного на Київський митрополичий престол Климента.
Водночас і святий Нифонт вирушив до Києва, де очікував святителя Костянтина в Києво-Печерському монастирі.
Там угодник Божий мав дивне видіння, через три дні після якого сильно занедужав. У тому видінні преподобний Феодосій повідомив єпископу Нифонту, що той відтепер нерозлучно перебуватиме з ними.
Після 13-денної хвороби святий Нифонт помер. Його чесна кончина настала в 1156 році, в суботу Світлої седмиці.
Тіло Святителя поклали в печерах, а свята душа відійшла до Господа в Небесні Обителі, де радіє вічно.
Слава Богу вовіки. Амінь.
