День пам’яті священномученика Лукіана, мучеників Юліана, Маркеліна та Сатурніна
3/16 червня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Лукіана, єпископа, Максіана пресвітера, Юліана диякона, Маркеліна та Сатурніна в Бельгії
Священномученик Лукіан жив у Римі, в язичництві він мав ім’я Лукій. Апостол Петро просвітив його світлом Христової віри, і він прийняв Хрещення. Після смрті апостола святий Лукіан проповідував Євангеліє в Італії.
У той час до Рима прийшов святий Діонісій Ареопагіт (пам’ять 3 жовтня), учень апостола Павла.
На прохання святого Климента, папи Римського (пам’ять 25 листопада), він дав згоду вирушити на проповідь Євангелія до західних країн і почав підбирати собі супутників і помічників.
Святий Климент, висвятивши святого Лукіана на єпископа, направив його, а також святих Маркеліна та Сатурніна, пресвітера Максіана й диякона Юліана зі святим Діонісієм.
Із Італії святі проповідники припливли до Галлії. Святий Маркелін із супутниками пішов до Іспанії, святий Сатурнін вирушив до Галлії, а святий Діонісій із рештою дружини відбув у межі Паризькі.
Звідти святий Лукіан із Максіаном і Юліаном вирушили до Бельгії.
Проповідь святого Лукіана була дуже успішною. Сильним благодатним словом і прикладом свого життя він навернув до християнства велику кількість язичників.
Окрім того, Святий був суворим подвижником, за весь день їв лише шматок хліба та випивав трохи води. У ставленні був лагідний, завжди радісний і світлий обличчям.
Незвдовзі майже все населення Бельгії навернулося до віри в Христа.
У той час римський імператор Доміціан (81–96) розпочав друге (після Нерона, 54–68) гоніння на християн. Він видав указ, відповідно до якого проголошувалося піддавати тортурам і страті всіх, хто відмовиться принести жертви язичницьким богам.
Для виконання указу до Бельгії було послано трьох сановників.
Господь відкрив святому Лукіану про подвиг, який на нього чекав. Зібравши паству, він переконував її не боятися погроз, тортур і смерті. Потім святий єписоп підніс подяку Богові, Який дарував йому можливість приєднатися до сонму святих мучеників.
Після молитви святий Лукіан з пресвітером Максіаном і дияконом Іуліаном пішов на вершину гори, де продовжував повчати народ, що супроводжував його.
Там святих наздогнали воїни імператора й привели на суд.
Святим Максіану та Юліану запропонували зректися Христа й принести жертву ідолам. Однак, вони обидва з твердістю відмовилися, після чого їх обезголовили.
Потім суддя почав допитувати святого Лукіана, звинувативши його в чаклунстві та непокорі імператору й сенату.
Святий відповів, що він не чарівник, а раб Істинного Бога, Господа Іісуса Христа. Священномученик відмовився принести жертву ідолам, яких створили людські руки.
Святого віддали на жорстоке бичування, під час якого він тільки повторював: «Ніколи не перестану серцем, вірою й устами хвалити Христа, Сина Божого».
Святого Лукіана обезголовили. Над його тілом засяяло Небесне світло та було чути голос Спасителя, який закликав доблесного страждальця до Небесного Царства для отримання мученицького вінця.
Силою Божою Святий встав, узяв свою відрубану голову, перейшов через річку і, дійшовши до обраного ним для поховання місця, ліг на землю й із миром спочив.
Побачивши те величне диво, близько п’ятиста язичників навернулися до Христа.
Пізніше над гробом мученика Лукіана християни спорудили церкву, куди перенесли тіла й святих мучеників Максіана та Юліана.
