День пам`яті преподобного Іларіона Нового, Далматського

6/19 червня Православна Церква вшановує пам`ять преподобного Іларіона Нового, Далматського, ігумена.

Святий Іларіон народився в благочестивого подружжя Петра та Феодосії. В юності він добре вивчив Святе Письмо.

У 20-річному віці юнак відмовився від благ цього світу, залишив батьківський дім і удостоївся чернечого постригу в Ісихієвому монастирі поблизу Візантії.

Згодом Преподобний поселився в Далматській обителі, де прийняв велику схиму та став учнем святого Григорія Декаполіта.

Смиренний Іларіон подвизався в послуху та мовчанні й десять років трудився в монастирському саду.

У своєму житті він намагався уподібнюватися святому Іларіону Великому, через що йому дали ім`я Іларіона Нового. Подвижник очистив і просвітив свою душу та отримав від Господа владу виганяти нечистих духів.

Коли Григорій Декаполіт уже перейшов в іншу місцевість, ігумен Далматського монастиря зробив Іларіона всупереч його волі священником.

Через декілька років ігумен помер, і братія захотіла, щоб його наступником став отець Іларіон.

Почувши те, смиренний Святий потай уночі залишив обитель і вирушив у Візантію, де поселився в одному з монастирів.

Коли монахи Далматського монастиря дізналися про те, то звернулися з проханням до патріарха Никифора. Вони просили, щоб він призначив їм ігуменом Іларіона, навіть проти його бажання.

Патріарх заручився підтримкою імператора й разом із ним переконав Преподобного взяти на себе управління Далматською обителлю.

Вісім років угодник Божий ревно звершував ігуменське служіння, допоки імператорський престол не зайняв жорстокий іконоборець Лев Вірменин (813–820).

Імператор наказав привести Преподобного до себе та почав схиляти його до іконоборства.

Святий не покорився єретику й назвав його безбожником та злочинцем.

Лев Вірменин розгнівався, піддав Іларіона катуванням і ув’язнив у темниці. Згодом він знову намагався відвернути Преподобного від шанування чесних ікон. Нечестивий завдав святому Іларіону багато мук, але нічого не досягнув.

Імператор-іконоборець передав Іларіона своєму однодумцю лжепатріарху Феодоту. Той зійшов на святительський престол після вигнання благочестивого патріарха Никифора.

Феодот також мучив страждальця й довго морив голодом та спрагою в похмурій темниці.

Зрештою монахи Далматської обителі прийшли до імператора та попросили повернути їхнього ігумена в монастир, при цьому пообіцяли покорятися його імператорській волі.

Лев Вірменин зрадів і відпустив Святого, але ні Іларіон, ні братія не ухилилися в єресь.

Через рік імператор зрозумів, що в Далматському монастирі продовжують шанувати ікони. Він послав воїнів, які схопили Преподобного, а насельників монастиря покарали.

Невдовзі Святий потрапив у Фанеєвий монастир, де його ув’язнили в тісній темниці. Там він пробув пів року, перетерпівши різні неприємності від жорстокого ігумена обителі.

Після того Преподобного знову привели в Константинополь, де єретики облесливими обіцянками схиляли його до свого нечестя.

Їхні зусилля залишилися марними, і імператор послав Святого в Кікловеєву обитель.

Там сповідник Христовий два з половиною роки томився в темниці й терпів різні муки.

Потім Іларіон знову постав перед імператором, його жорстоко побили й ув’язнили в місті Протільському.

Лев Вірменин, який загубив велику кількість людей, загинув лютою смертю від своїх воїнів. Вони посікли його мечами в храмі на тому самому місці, де він вперше кинув Христову ікону.

Наступник нечестивого Лева Михаїл Травл (820–829) наказав звільнити всіх шанувальників чесних ікон, і Іларіон вийшов на волю.

Святий не повернувся у свій монастир, а поселився в маєтку однієї благочестивої жінки, де для нього влаштували келію з садом.

Коли спочив преподобний Феодор Студіт, який також багато постраждав за істинну віру, святий Іларіон працював у своєму саду. Раптом він почув у повітрі дивні голоси та відчув пахощі. Угодник Божий подивився вгору й побачив безліч Ангелів, що з піснепівами прямували комусь назустріч.

Іларіон дуже злякався, впав на землю і почув голос, який сказав йому, що це душа Феодора, ігумена Студійського монастиря, урочисто сходить на небо.

Багато днів після того Іларіон радів душею, а його обличчя сяяло від радості, як лице Ангела.

Після Михаїла Травла воцарився його син Феофіл (829–842), який знову почав змушувати до іконоборства сповідників Христових.

Коли Іларіон постав перед імператором, то відмовився підкорятися його нечестивому наказу та викрив його як законопорушника, який зневажає істинні догмати віри.

За те Преподобного побили та ув’язнили на острові Афусія. Там Святого не тримали в темниці й кайданах, і він жив у тісній келії.

Після смерті Феофіла імператриця Феодора зібрала всіх сповідників Христових у Константинополь, відновила православну віру та наказала помістити в храмах чесні ікони.

Іларіон став знову управляти Далматським монастирем і прославився чудесами. Через три роки він відійшов до Господа. Кончина Преподобного настала в 845 році.

Слава Богу вовіки. Амінь.