Просте входження у Христову любов
– Герондо, я не можу працювати разом із цим братом… він постійно бурчить.
– Дитино моя, в тобі є егоїзм. Ти знаєш? Звідси всі твої біди.
– Знаю, Герондо, ця пристрасть у мене змалку. Помоліться, щоб Бог дарував мені в серці смирення.
– Коли в серці є святе смирення, тоді вона все бачить добрим і ще в цьому земному житті перебуває в Нерукотворній Церкві Божій.
Але це не те смирення, яке полягає в смиренних словах, і не те, про яке ми думаємо, що досягли його самі. Святе упокорення є Божим даром душі. Його дає Бог, коли знайде чисте серце, яке готове прийняти його. Тоді душа з вдячністю дивиться на Бога та прямує до Нього.
Так от і ти не говори про братів: «Цей буркотливий, цей ревнивий, цей гнівливий» і т. п.
Не кажи: «Я не можу з ним спілкуватися та не матиму з ним справу ніколи».
Це не вихід із становища. Це не по-православному, не по-християнськи.
Якщо ти вчиняєш так, то ти далеко відстоїш від Божої любові. Ти відокремлюєш себе від Божої благодаті, бо ти відокремився від твоїх братів.
Навпаки, якщо ти не звертатимеш увагу на їхні слабкості, то ти зможеш працювати з ними на спільних послухах без жодних перешкод, не наслідуючи їх при цьому в поганому.
Що вони хочуть робити за послухом, нехай роблять, як їм завгодно…
Так хочуть? Добре, будь ласка. Інакше? Хай буде інакше. Таким чином руйнуються стіни, які відокремлюють нас від наших братів. Так ми поєднуємося з Христом.
Чим ближче ти щодня з’єднуєшся зі своїми братами, тим глибше таємниче входиш у Христову любов.
Прп. Порфирій Кавсокаливіт
