Чи потрібен дітям піст?
Час невблаганно біжить уперед, і те, що раніше вважалося природним, необхідним і зрозумілим на Русі, нині викликає безліч здивувань, протиріч та розбіжностей у новонавернених.
Наприклад, дитячий піст. Що таке? Піст – час покаяння та молитви, час «упокорення» свого тіла, боротьби з гріхом.
А які гріхи можуть бути у дитини до 7 років, яка вважається в церкві немовлям безгрішним після хрещення? Та й чи корисний він у плані фізичного здоров’я?
Спочатку звернемося до думок Святих отців.
Святитель Василь Великий каже: «Піст охороняє немовлят, уцілює юного, робить поважним старця, бо сивина, прикрашена постом, гідніша пошани.
Піст – найпристойніше оздоблення жінок, вуздечка в пишноті років, охорона подружжя, вихователь дитинства. Такі послуги посту кожному окремому дому… Діти, як квітучі рослини, нехай зрошуються водою посту».
Ці рядки дуже яскраво показують важливість, духовну користь посту.
За старих часів намагалися суворо дотримуватися обмежень церкви, діти, бачачи змалку батьківський приклад, не вважали піст чимось «надприродним», навпаки, намагалися наслідувати в усьому, збагачуючи себе духовно.
Про це свідчать записи архідиякона Павла Алеппського, який відвідав Русь в середині 17 сторіччя: «Помітив, що миряни цілими сім’ями (разом із дітьми!) протягом усього року щодня постили (не куштували ніякої їжі) до 2 годин пополудні — тобто до того часу, коли в усіх храм.
Також отець Павло був вражений тим, що діти нарівні з батьками відстоювали довгі монастирські служби без відпочинку та ні на що не відволікалися.
Наші пращури знали, що всі тілесні та духовні хвороби від лукавого, а як сказав Сам Господь: «Цей же рід виганяється тільки молитвою та постом»1(Мф. 17:21).
Сьогодні такі духовні подвиги здаються немислимими.
Причин цьому маса: слабке здоров’я дитини, невіруючий чоловік, світська школа, прискорений ритм життя та багато іншого. Та й батьківський приклад не завжди на «належному рівні».
Проте, пояснити своїй дитині, що піст – це не тільки обмеження в їжі, а й духовна боротьба зі своїми поганими нахилами, християнин зобов’язаний.
Ми звикли розмірковувати про зовнішню атрибутику, забувши про те, що суть не тільки в цьому.
Протоієрей Олександр Ілляшенко, настоятель храму Всемилостивого Спасу, батько 12 дітей, в одному зі своїх інтерв’ю сказав:
«Піст у їжі — це важливо, але другорядно. Якщо батьки концентруються лише на зовнішніх приписах посту, всі вони помиляються.
Мета посту – не дієта та не самокатування, а прагнення покаяння й через це наближення до Бога.
Якщо дитина постить, але при цьому хамить матусі, б’ється з братами та сестрами, відмовляється батькам допомагати — отже, ні сам піст, ні все сімейне виховання не досягають своєї мети.
Адже справа не в тому, щоб посадити дитину на найсуворішу дієту, а в тому, щоб у неї був правильний духовний устрій, інтерес до церковного життя, щоб діти росли самостійними людьми, які усвідомлюють, що вони роблять, розуміють, що робити можна, а чого – не можна».
Звичайно, рішення про дотримання посту дітьми за батьками. І тут дуже важливо, щоб дитина з сім’єю була «єдиним духом».
Однак, також важливо адекватно оцінювати ступінь завантаженості своєї дитини, рівень здоров’я та постаратися донести духовну суть, а не лише дотримуватися принципу «так належить».
