Навіщо одружуватися?
Походження цього тексту таке. Зі згоди дружини я написав для її нової книги для молодих мам додаток для чоловіків цих мам. Адже чоловіки багато чого про материнство не розуміють, і їм зрозуміліші чоловічі пояснення. Окрему главку я написав для тих молодих батьків, хто не одружений з матір’ю дитини. Ось вона.
Якщо ви ще не одружені
Ця глава тільки для тих чоловіків, хто ще не зареєстрував стосунки з матір’ю дитини.
Як практикуючий психолог, я в темі всіх модних тенденцій у цій сфері.
Активно поширюється в соцмережах «чоловіками», багато з яких – явні психопати, теза про те, що наша держава – на службі в жінки, й тому чоловікові реєструвати шлюб невигідно, адже ця страшна держава віддасть їй наші гроші, коли ми розлучатимемося.
Це, як мінімум, інфантильна позиція. Якщо у вас дуже багато грошей, завжди можна укласти шлюбний договір. Але особисто я вважаю, що якщо ви укладаєте такий договір, то ви не впевнені або в жінці, або в собі, а тоді не варто одружуватись і не варто робити те, що може призвести до зачаття.
Доросла чоловіча позиція, як на мене, полягає в тому, що тільки ми самі можемо побудувати щасливий шлюб і самі його можемо зруйнувати.
Не треба сподіватися ні на державу, що вона нас від чогось врятує, ні боятися її (в цьому питанні), ніби вона може нам дуже зашкодити. Ми самі вибираємо жінку, ми самі вибудовуємо стосунки з нею, і якщо те й інше робимо правильно, то майже ніщо не зможе завадити нашому щастю.
Ми самі вибираємо жінку, ми самі вибудовуємо стосунки з нею, і якщо те й інше робимо правильно, то майже ніщо не зможе завадити нашому щастю.
Резонне питання: але якщо ми все робимо самі, тоді навіщо взагалі залучати державу до наших стосунків, коли реєструємо шлюб?
Справа в тому, що реєстрація шлюбу, крім юридичної функції, має ще й психологічну. Насамперед, одруження – це договір. Договір про любов, вірність і бажання жити разом, «поки смерть не розлучить нас».
Зрозуміло, подібні слова не звучать у РАГСі, але тією чи іншою мірою майже кожна людина, яка розписує в РАГСі, усвідомлює зміст і значущість цього договору.
Такого договору, який не заміниш жодними усними чи мовчазними обіцянками. Типу, «ну я ж гроші тобі даю, отже, ти маєш усе розуміти». І так, вона швидше за все розуміє. Що ви недостатньо серйозно ставитеся до неї та до свого власного життя.
Можливо, ви пам’ятаєте, що в язичницькі часи в деяких народів для підтвердження свого слова потрібно було пройти через вогонь.
Так ось, РАГС – це і є той самий вогонь. Який лякає, може обпалити, але показує серйозність намірів.
А ті, хто кажуть, «та це все нісенітниця, я просто не хочу в РАГС» схожі на тих, хто в язичницькі часи задкує від полум’я і пихинькає: «Ну що за варварські звичаї! Невже не можна повірити моєму слову без цього?
Шлюб – це специфічна психологічна конструкція, яка за своєю суттю принципово відрізняється від співжиття.
Здавалося б, відмінність лише у штампі у паспорті. Але, згідно з одним західним дослідженням, відмінності радикальні.
Соціологи опитали велику кількість людей, щоб оцінити, наскільки щасливими є люди в тому чи іншому статусі відносин.
І рейтинг у міру зменшення щастя вийшов таким.
1.Шлюб.
2. Самотнє життя.
3. Співжиття.
Шлюб і співжиття навіть не поруч!
Не буду детально пояснювати, чому так виходить, можна було б написати книгу на цю тему, скажу коротко.
Любов відрізняється від короткочасної пристрасті стабільністю. Пристрасті властиві гойдалки – то жар, то холод. А любові властивий спокій і постійність.
Любов відрізняється від короткочасної пристрасті стабільністю. Пристрасті властиві гойдалки – то жар, то холод.
Шлюб – це найкраща з можливих форм реалізації кохання. Тому і йому також властива стабільність.
Стабільність у шлюбі заснована на тому самому договорі, який здійснюється в РАГСі, на єдності життєвих цілей двох людей та на їхньому бажанні працювати заради свого кохання.
Яке твердження вам подобається більше?
«Ми разом, поки любов не покине нас».
«Ми зробимо все, щоб любов не залишила нас».
Перше твердження – про співжиття, друге про шлюб. Так, друге твердження має на увазі, що на свою любов і любов другої людини можна якось впливати. І це справді так, інакше жодні стосунки не могли б бути щасливими тривалий час.
Приблизно тут противники шлюбу зазвичай заперечують: «Але знаю стільки шлюбів, які швидко розпалися! І знаю співжиття, яке триває 10 років».
Я знаю ще більше таких історій, я сімейний психолог! І ті, хто практикували співжиття, й ті, хто живе в них, теж звертаються до мене.
Але ж я не кажу, що шлюб є гарантією від розлучення.
Я зі свого досвіду та досліджень стверджую, що в шлюбі люди в середньому щасливіші, й триває шлюб у середньому значно довше. І це не лотерея: тут дуже багато залежить від нас. Тож окремі випадки не скасовують загальних закономірностей.
…в шлюбі люди в середньому щасливіші, й триває шлюб у середньому значно довше.
Гра в хованки з реальністю допустима в дитинстві. Але коли в нас самих з’являються діти, нам уже час ставати дорослими. Краще б, звичайно, ще раніше, але зараз уже крайній термін. Зараз уже те «пізніше», яке «краще, ніж ніколи».
А реальність полягає в тому, що хоч би які погляди були в жінки (зустрічаються й поміж них противниці шлюбу), дитині краще рости в справжній сім’ї.
І справа не тільки в тому, що вона так більше захищена юридично, і в тому, що так батько в його житті буде довше (в середньому за статистикою), а й у тому, що вона зростає в іншій атмосфері. В атмосфері принципово інших відносин між мамою та татом. А це – любов між батьками – головна потреба дитини! Без задоволення якої вона не може вирости душевно здоровою та щасливою.
Дмитро Семеник, православний психолог
