Важливість молитви перед сном

Більшіть із нас входить у ніч спокою; ми відкладемо тяготу дня, втому, тривогу, напругу, стурбованість. Ми відкладемо все це на порозі ночі та ввійдемо в забуття. У цьому забутті ми беззахисні; протягом цих нічних годин Один Господь може покрити нас Своїм крилом. Він має силу відгородити наші серця від того, що може піднятися з наших ще не очищених, не просвітлених, не освячених глибин. Він має силу відгородити наші думки, наші сновидіння, спасти наші тіла.

Ми ввійдемо у нічний спокій, але спочатку – згадаємо тих, хто вступає у ніч, повну тривоги. У лікарні або в кімнаті хворого є люди, які не заснуть, тому що їм боляче, тому що їм страшно, тому що вони в тривозі за тих, кого люблять, через яких одні несуть разом із ними тягар їхньої хвороби, а інші стануть сиротами через їхню смерть.

Є люди в самотності в’язниці; деякі з них молоді, й десь за стінами є дівчина, яку вони люблять, є їхні діти, їхні друзі, є свобода, була надія – а тепер нічого не залишилося.

Є й такі в’язниці, де ночі жахливі, де зараз розпочнуться допити; вони тягнуться годинами в серцевині ночі; когось будуть бити, хтось зазнає катувань. Вони повернуться у свої камери безсилими та ввійдуть у день, в якому їм не буде відради, один страх перед наступною ніччю. Зараз над ними настає ніч, страх огортає їхнє тіло, їхню душу.

Окрім того, є в усіх містах ніч шумна, ніч шинків, ніч азартних ігор, ніч п’яниць, ніч, коли хлопці та дівчата втратять чистоту; ніч, коли подружжя, забувши про любов, переповнені тільки бажанням, будуть грубими один із одним.

Є люди, які втратять честь, і кому соромно буде прокинутися зранку.

Є й ті, хто користується усім цим, хто споює, хто спокушає, хто отруює наркотиками, ті, хто сміється демонським сміхом, не розуміючи, що вирішується їх вічна участь.

Тих – нехай збереже Господь; а цих – хай помилує їхній Бог!

І є в цій ночі ті, хто буде стояти перед Богом: мати біля голови дитини; дружина біля чоловіка, який помирає; є всі ті, хто присвятить ніч молитві. Є в ній хлопчик, який в одинадцять років пішов із Москви, сказавши матері: “Бог кличе мене молитися в лісі”; пройшло уже п’ять років; він один у густому лісі, серед снігів лютої зими.

І скільки, скільки інших! Цієї ночі не засне лікар, і доглядальниця буде боротися зі сном. Є цілий світ життя та страждання, надії, смерті… радості, Божественної присутності; усе це є в цій ночі.

Перед тим, як віддатися відпочинку, подякуємо Богу за все, що Він нам посилає, і попросимо, щоб поки ми, забувши про все, будемо спати, Він пам’ятав про тіла тих, хто страждає – як хворого, так і повії; дитини та старого; ув’язненого, якого допитують, так і того, хто його допитує; того, хто користується чужою слабкістю, так і того, хто зламаний у своїй слабкості; того, хто стоїть перед Богом у своїй боротьбі між життям і смертю.

Перед тим, як віддатися відпочинку, подякуємо Богу за все, що Він нам посилає, і попросимо, щоб поки ми, забувши про все, будемо спати, Він пам’ятав про тіла тих, хто страждає…

Нехай Він пом’яне всіх у Своєму Царстві та нехай прийде мир і прощення, і милість. Нехай навіть жах не стане кінцем, а новим початком.

Нехай Той, Хто перед лицем зради пізнав справжній жах Гефсиманської ночі, згадає всіх тих, для кого ця ніч не стане ніччю спокою та відпочинку.

Нехай пом’яне Він і нас, ранимих та беззахисних: ми віддаємо себе в Його руку з вірою, і з надією, в радості про те, що в міру своїх сил ми любимо Його, й що ми любимі Ним аж до Хреста та Воскресіння. Амінь.

Митрополит Сурозький Антоній (Блум). Молитва та життя