День пам’яті преподобномученика Тавріона

25 травня/7 червня Православна Церква вшановує день пам’яті преподобномученика Тавріона (Толоконцева), монаха.

Святий Тавріон (Матфій Григорович Толоконцев) народився в 1871 році в Нікольському повіті Вологодської губернії у селянській сім’ї.

У 1908 році він став насельником Спасо-Преображенської Валаамської обителі, а в 1920 році прийняв чернечий постриг на Валаамському подвір’ї в Москві.
У 1925 році безбожна влада закрила подвір’я, і Тавріон разом з декількома монахами поселився у найманій квартирі поблизу храму на честь Ржевської ікони Богородиці. Монахи створили общину й усі служили в Ржевському храмі.

Святий Тавріон був півчим. Община мала загальний статут, спільну трапезу та послухи. Її доходами завідував скарбничий, який зберігав і деякі кошти Валаамської обителі.
Восени 1930 року в будинку колишніх насельників Валаамського подвір’я був проведений обшук, під час якого конфіскували всі кошти монастиря. Угодник Божий разом із іншими монахами потрапив у Бутирську тюрму.

На допиті в святого запитали про позбавлення його виборчих прав, на що він відповів, що виборчих прав позбавлений і про відновлення їх не клопотав.

На запитання співробітника ОДПУ, чим він має намір займатися далі, Тавріон сказав, що буде служити Церкві, допоки вона існує.
Через деякий час відбувся ще один допит, під час якого преподобномученик сповістив, що проживає в общині монахів і що всі вони служать у Ржевському храмі. Також святий повідомив, що разом із членами общини говорив про те, що за радянської влади їм жити погано, що вони позбавлені хліба та інших продуктів, що духовенство арештовують, засилають та розстрілюють, але Господь послав цю владу за гріхи і треба молитися, щоб вона стала кращою.
У звинувачувальному висновку, складеному в листопаді 1930 року, зазначалося, що група монахів із ліквідованого в 1925 році Валаамського подвір’я у Москві привласнила собі частину монастирських цінностей і створила нелегальний монастир при Ржевському храмі. Також там зазначалося,що монахи поширювали чутки про гоніння на релігію та про майбутнє усунення влади та говорили, що треба молитися, аби радянська влада якнайшвидше пала.
В кінці листопада 1930 року Тавріона засудили до 3-річного заслання у Північний край, яке відбував він у рідній Вологодській області. Коли строк заслання закінчився, він залишився у рідному краї.

У 1937 році за запрошенням архієпископа Велико-Устюзького Питирима святий прибув у Великий Устюг, де проживав у сторожці при церкві Іоанна Хрестителя.
У той час відбувалися масові арешти священників та закриття храмів. Бувало, що за відсутності священника у ще не закритому храмі вже не звершувалося Богослужіння. Монахині, що проживали біля однієї з таких церков, просили Тавріона, щоб він прийняв священний сан та священнодіяв. Преподобномученик схилився на їхні прохання та відправився у Москву та Архангельськ, оскільки у Великому Устюзі архіпастиря вже не було. Труди Тавріона залишилися марними.
На початку грудня 1937 року угодника Божого арештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Винним у проведенні контрреволюційної діяльності святий себе не визнав.

Через декілька днів його засудили до 10-річного ув’язнення у виправно-трудовому таборі.
У березні 1939 року монах Тавріон потрапив у грязовецьку в’язницю, а в квітні – у Новоєзерську виправно-трудову колонію, що знаходилася у розореному Новоєзерському монастирі. Там 7 червня 1939 року святий відійшов до Господа. Його останки почивають у невідомій могилі.
Слава Богу вовіки. Амінь.