День пам’яті святого апостола Марка

25 квітня/8 травня Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола та євангеліста Марка.

Апостол Марк був євреєм із коліна Левії. Жив він у Єрусалимі. Від народження майбутній апостол називався Іоанном, а ім’я Марк, за звичаєм тодішніх євреїв, додав до свого імені перед тим, як вирушити на проповідь Слова Божого до Риму.

Марк належав до 70-ти апостолів і був очевидцем деяких подій із життя Іісуса Христа. Згідно з церковним переданням він знаходився в Гефсиманському саду, коли схопили Господа. Він був тим юнаком, який обмотаний полотном по голому тілу слідував за схопленим Христом. Коли ж воїни схопили і його, то він залишив в їхніх руках те полотно, а сам утік.

За переданням Гефсиманський сад належав сім’ї Марка, через що він і вийшов у такому вбранні з дому вночі на шум натовпу.

У книзі Діянь апостольських розповідається, що матір Марка Марія мала в Єрусалимі дім, де знайшов прихисток апостол Петро після того, як Ангел чудесно звільнив його з темниці. У тому ж домі відбувалися молитовні зібрання християн і деякі інші апостоли знаходили собі притулок.

Тож Марк брав участь у християнських зібраннях та спілкувався з апостолами. Відомо, що апостол Петро полюбив його, як свого сина, а тому і називав його сином в своєму Посланні.

Апостол Варнава був дядьком Марка, і через нього Марк познайомився з апостолом Павлом.
Згодом Варнава й Павло взяли з собою Марка в Антиохію. З того часу почалися апостольські труди Святого.

Разом із Варнавою та Павлом Марк проповідував Христа в Селевкії (місто на східному березі Середземного моря), на острові Кіпрі, в місті Пергії (в Мала Азія). Після того він повернувся в Єрусалим, де приєднався до апостола Петра, разом із яким вирушив у Рим. Там на прохання римських християн Марк написав своє Євангеліє, істинність якого підтвердив апостол Петро.

З часом Марк проповідував Слово Боже в місті Аквілеї та інших містах, що розташовувалися на узбережжі Адріатичного моря, а пізніше у Єгипті. Там завдяки проповіді Святого велика кількість народу увірувала в Христа. А у місті Олександрії була заснована Церква, першим єпископом якої й був апостол Марк.

Відомо, що після того Святий знову побував у Антиохії, Кіпрі та Римі, а потім проповідував у Колоссах та Ефесі. Незадовго до мученицької кончини апостолів Петра й Павла Марк прибув у Рим і був свідком усічення Павла та розп’яття Петра.

За переданням саме у Римі апостол Марк написав Євангеліє для язичників, які навернулися до Христа.

У давній іконографічній традиції, що засвоїла святим євангелістам символи, запозичені з видіння святого Іоанна Богослова¹, святий євангеліст Марк зображується з левом – на ознаменування могутності та царської гідності Христа.

Святий Марк писав своє Євангеліє для християн із язичників, тому він зупиняється переважно на промовах і справах Спасителя, в яких особливо проявляється Його Божественна всемогутність.

Багато особливостей його розповіді можна пояснити близькістю його до апостола Петра. Усі давні письменники свідчать, що Євангеліє від Марка є коротким записом проповіді та оповідань Первоверховного апостола.

Однією з центральних богословських тем в Євангелії святого Марка є тема сили Божої, що звершується в немочі людській, бо Господь робить можливим те, що для людей неможливо. При дії Христа² і Святого Духа³ учні Його йдуть по всьому світу й проповідують Євангеліє всієї тварі⁴.

Після смерті Первоверховних апостолів святий Марк повернувся в Олександрію, де заснував оглашальне училище, що згодом стало основним центром християнської просвіти. Крім того, апостол склав чин Літургії, який тривалий час зберігався в Олександрійській Церкві.

Пізніше Марк вирушив із проповіддю Слова Божого в глиб Африки: до Лівії, Марморіки, Кіренаїку та Пентаполю. Проповідь апостола супроводжувалася чудесами. По його молитвах розбивалися ідоли, виганялися з людей біси, зцілювалися хворі. Багато народу наверталося до Істинного Бога та приймало Святе Хрещення.

Під час свого перебування в Пентаполійському місті Кірінії Марк отримав повеління від Духа Святого повернутися в Олександрію. Поблизу Олександрії на місці, що називалося Мендіон, у Святого розкололася навпіл сандалія. Марк віддав її лагодити шевцю. Проте швець випадково сильно поранив руку. Тоді Апостол чудесно зцілив пошкоджену руку шевця й був запрошений ним до його дому. Там Марк своєю проповіддю навернув до Христа господаря дому, його близьких та безліч народу.

Коли начальники міста дізналися про те, то вирішили схопити Святого. Апостол поставив шевця, якого звали Ананією, єпископом, посвятив ще декількох пресвітерів та дияконів, а сам повернувся в Пентаполь.

Через два роки Марк знову прибув до Олександрії. Він зрадів примноженню там кількості християн, які за той час встигли спорудити свій храм.

Невдовзі про перебування в місті Святого апостола дізналися градоначальники і з ненавистю почали розшукувати його.

Під час світлого празника Воскресіння Христового, коли Марк звершував у храмі Божественну службу, язичники напали на храм і схопили Святого. Його зв’язали мотузками та потягли по дорозі. При цьому тіло Святого розбивалося гострим камінням, а земля обагрялася кров’ю. Потім понівеченого апостола кинули в темницю. Там Марку спочатку з’явився ангел Господній, що сповістив йому про небесне блаженство, а потім і Сам Господь Іісус Христос.

Наступного ранку язичники витягли Апостола з темниці й знову потягли міськими вулицями. Під час того катування Марк і віддав Господу свою душу. Кончина Святого настала близько 68 року за царювання Нерона.

Ідолопоклонники хотіли спалити тіло Марка, однак раптом загримів грім, земля затрусилася, і пішов сильний дощ із градом, який загасив вже розведений вогонь. Налякані язичники втекли, а християни забрали тіло Мученика й поховали його в кам’яному гробі.

Гробниця з мощами св. ап. Марка

Над мощами Апостола в 310 році християни збудували церкву. У ІХ ст. мощі святого апостола Марка перенесли до Венеції, де знаходяться в храмі, що присвячений його імені.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)