Про вінчання, заздрощі та рвані джинси

Дехто думає: “Ось, я зараз повінчаюся, і у мене шлюб буде міцний”. Та нічого подібного! Шлюб буде міцний, якщо він – для створення домашньої церкви, щоб там, у шлюбному сімейному житті царював Господь Святий Дух.

А люди перед шлюбом думають про автомобіль, квіти, про те, скільки народу запросити, скільки грошей треба витратити. А це зовсім не стосується справи. Адже велика кількість шлюбів розпадаються. Щось створити стосовно людей можна лише на духовній основі. Апостол Павло говорить: “Якщо ми живемо духом, то за духом і чинити маємо” (Гал. 5, 25).

А ми як робимо і діти наші? Через заздрість. Один ідіот на шкірі собі зробив дірку, як американський індіанець, по всьому тілу – татуювання, й іншому треба. А чому? Через заздрість. Він побачив, і  також хоче собі таке. А чому? А це – круто. А що таке круто?
Чому мені цього теж хочеться? Все це через гордість.

Один пеньок б’ється об цеглу головою, і мені треба. І так далі… Бачимо виключно мавпяче наслідування, починаючи від спідниці, закінчуючи розфарбовуванням фізіономії або анорексією. Все що завгодно, тому що людина керується лише заздрістю, пристрастями, жодної власної думки не має. Тому однаковий одяг, однакові зачіски – нічого свого.

Навіть японці одягнулися в ці костюми, в ці краватки. Що японець, що кореєць, що американець. А ще мода на рвані джинси. Ось це, звісно, виділяє. Йому здається, це круто, щоб коліна стирчали зі штанів. Це ж божевілля. Хіба в цьому життя людини?

Протоієрей Димитрій Смирнов