Як має спасатися християнин? Із настанов старця Арсенія (Папачока)

Архімандрит Арсеній (Папачок) — найстаріший і один із найбільш шанованих православних румунських старців. Він представник тієї золотої плеяди румунських духівників ХХ століття, які не мають собі рівних за щирістю та цілковитою жертовністю своєї віри, досвіду подвижництва в суворих умовах безлюдної пустелі. Він подібний старцям із давніх патериків. Його досвід поєднується з духовною мудрістю, тонкістю проникнення в таємниці душі та незвичайним літературним обдаруванням. Старець Арсеній трудився в непрохідних лісових нетрях румунських гір, зазнавав переслідувань з боку богоборчої влади, сидів за сповідання віри у в’язниці, з 1975 року був духівником монастиря Святої Марії у місті Текіргел під Констанцею. Публікуємо деякі його відповіді на питання небайдужих до свого спасіння християн.

— Які справи має робити християнин, щоб спастися?

— Треба просто робити те, що сказав Христос. Зберігати віру в Церкву та цінності, які вона визнає. І любити всіх, бо любов є критерієм Божого суду.

Зберігати віру в Церкву та цінності, які вона визнає. І любити всіх, бо любов є критерієм Божого суду.

Без любові неможливо нічого зробити, бо Бог є любов, і Він дає нам любов так, як ми любимо інших людей.

Любов є мірою всього нашого життя. І це не жарти. Любити ближніх – це означає  жити як християнин.

Любити ближніх – це означає  жити як християнин.

І, звичайно, необхідно сповідатися, бо Бог не просто так дав нам дар священства, завдяки якому можна прощати та дозволяти. Адже Сам Христос сказав: “Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі”¹Мф. 18:18. Для цього було створено священство.

— Як ми можемо навчитися любити ворогів?

— Я вам дам пораду: ви не можете полюбити одразу, але спочатку треба відмовитися від ненависті

...не можете полюбити одразу, але спочатку треба відмовитися від ненависті [до ворогів]

до них. І якщо ви не будете бажати покарання вашим ворогам, то зможете померти, як ті, хто любить ворогів Божою благодаттю.
І не можна лихословити, бо лихослів’я – моральне вбивство, так каже Церква. Той, хто злословить, вже є вбивцею. Адже критерієм, як я казав, є закон любові. А злослів’я – це не просто не кохання, це – вбивство, яке не дай Бог вчинити будь-кому!

— Чому ми маємо каятися?

— Тому що тільки так прощаються гріхи! Ось, наприклад, я згадав лихослів’я. Воно вимагає прощення та розрішення при допомозі священства, яке встановлено у Православній Церкві. Прощення гріхів здійснюється завдяки божественному дару. Тож у Судний день це прощення не залишиться безслідним. Адже Бог може зробити все. Однак Він не може одного: порушити Своє слово. Він пообіцяв зробити так, і буде так.
Тому на небі дуже багато грішників, які покаялися. А у пеклі знаходяться грішники нерозкаяні, бо вони не слухали того, що говорив їм Бог.

...на небі дуже багато грішників, які покаялися. А у пеклі знаходяться грішники нерозкаяні, бо вони не слухали того, що говорив їм Бог.

Багато чого необхідно знати про страждання,… бо життя не може бути без страждань, тобто без жертв. Спаситель зійшов на хрест, щоб спасти світ, і це теж було стражданням!

— Отче, одразу після сповіді, коли ви йдете з чистою душею, ви відчуваєте…

—  Я почуваю собе добре!
— Тому що ви виграєте у рішучій боротьбі проти диявола. Отже, сповідь – це перемога, очищення душі, але й новий початок боротьби з дияволом…
— Ну, так. Але чому ж колись ми маємо припинити боротися?

Щоб зробити життя кращим, ми завжди маємо перебувати у боротьбі, зберігати себе. Ми постійно зазнаємо нападів диявола, проте це все можна стерпіти, бо насправді він не має жодної влади. Невже це важко зрозуміти?

Сатана є лише падшою через гордість істотою, бо Один лише Бог – це все, Він – джерело божественної сили.

— Скажіть, як позбутися безлічі земних турбот, щоб мати більше часу для молитви?

— Велика справа — чиста молитва із серця та вуст до Бога! Молитва —  це гостра стріла, яку спрямовували в небо тисячі років усі святі, та й прості християни. Молитва пронизувала серце небес —  може, і тих, хто обурювався на мешканців землі, —  і тим самим шляхом приходили рятівні відповіді — так зберігалася віра на землі з роду в рід.

Брате-християнине, у тебе теж є своя історія: ти входиш у великий християнський союз – Церкву і назавжди викуплений жертвою Спасителя. Значить, твоя ціна дуже висока, і на тобі лежить велика, шляхетна відповідальність.

Хіба важко кожному з нас хоч трохи попросити Бога, просто і прямо, щоб Він допоміг нам у стількох бідах і стражданнях, і подякувати Йому?!
Де та людина, якій нема чого просити у Господа нашого Іісуса Христа та Матері Божої?

Де та людина, якій нема чого просити у Господа нашого Іісуса Христа та Матері Божої?

Кажуть, що Мати Божа ображається на тих, хто ніколи не просить Її ні про що! Вона молитовниця за людей, і скільки може Бог своєю силою, стільки може і Мати Божа своєю молитвою. Покажи ж, що ти – дитя Матері Божої, що має в грудях дитяче серце!
А від земних турбот ми можемо позбутися тільки, якщо захочемо цього, адже від нас залежить наше спасіння.

Як душам, які даровані Богом, нам потрібно виявляти більше волі, щоб не завантажувати та не обтяжувати себе цими земними турботами до такого ступеня. Будемо розпоряджатися своїм життям як люди, які мислять більш високо та є дуже відповідальними.

Якби ми запитали спасенних, які живуть на небесах: «Чого вам вартувало здобути таке блаженство?» – Вони відповіли б нам: “Часу, трішечки часу, добре проведеного на землі!”

Це означає, що у нас взагалі немає іншого часу, щоб довести до досконалості свої душі – покликані, обдаровані та сповнені такої рішучості…

Переклала з румунської Зинаїда Пейкова