Нам необхідно наблизитися до Бога, –  прп. Паїсій Святогорець

Нам необхідно наблизитися до Бога, –  прп. Паїсій Святогорець

«Без мене не можете робити нічого» 1Інн. 15: 5

Я не пам’ятаю дня, у який не відчував би божественної втіхи. Перерви іноді бувають, і тоді я почуваю себе погано. Таким чином, я починаю розуміти, наскільки погано живе більшість людей. Вони відійшли від Бога і тому позбавлені божественної втіхи. Чим далі людина відходить від Бога, тим їй важче.

А якщо мати Бога, тоді можна не мати нічого більше – і нічого більше не хотіти. Вся справа в цьому. Якщо ж у людини є все, але немає Бога, то вона відчуває внутрішні муки. Тому, наскільки можливо, нам необхідно наблизитися до Бога. Тільки біля Бога людина знаходить радість – справжню, радість –  вічну.

Якщо ж у людини є все, але немає Бога, то вона відчуває внутрішні муки. Тому, наскільки можливо, нам необхідно наблизитися до Бога. Тільки біля Бога людина знаходить радість –   справжню, радість –  вічну.

Живучи далеко від Солодкого Іісуса, ми п’ємо гірку чашу. Коли прадавня людина стає людиною – сином царським, вона живиться божественною насолодою, небесною насолодою і переживає райську втіху. Вже в цьому житті вона час від часу відчуває райську радість.

Від меншої райської втіхи людина щодня переходить до більшої і т. д. Вона запитує: «Невже в раю є щось вище за те, що я переживаю зараз?» Вона переживає такий стан, що вже не може займатися ніякою справою.

Від цієї божественної теплоти і насолоди її ноги гнуться в колінах, немов свічі. Її серце захлинається, тріпоче від радості, хоче прорвати тонку перегородку грудної клітки і полетіти – тому що земля і все земне здаються серцю нічого не вартими дрібницями.

Спочатку людина перебувала в спілкуванні з Богом. Однак потім вона відійшла від Бога і стала почувати себе так, ніби спочатку вона жила у палаці, а потім, назавжди опинившись за його воротами, дивилася на нього здалека й плакала.

Як страждає дитина, перебуваючи далеко від матері, так страждає, мучиться людина, яка віддалилася від Бога. Відходячи від Бога, людина переживає пекельну муку.

Дияволу вдалося відвести людину від Бога так далеко, що люди почали поклонятися ідолам і приносити в жертву їм своїх дітей. Як же ж це страшно! І ось бо біси: звідки вони їх тільки відкопують, стількох «богів»? «Бог Хамос!.. Тільки ім’я почуєш – і вже досить!

Однак більше за всіх мучиться сам диявол – адже він відійшов від Бога, від любові найдалі. Але якщо відходить любов, то починається пекельна мука. Що протилежне любові? Злість. А злість і страждання – це одне й те ж саме.

Той, хто відійшов від Бога, зазнає впливу бісів, тоді як той, хто живе з Богом, отримує Божу благодать.

Той, хто відійшов від Бога, зазнає впливу бісів, тоді як той, хто живе з Богом, отримує Божу благодать

Благодать Божа додається тому, хто її має. А якщо людина має небагато благодаті, але поводиться з нею без належного благоговіння, то в неї відніметься і те мале, що в неї є.

Сучасним людям не вистачає благодаті Божої, тому що, скоївши гріх, вони відкидають від себе й ті крихти благодаті, що мають. А коли відходить божественна благодать, в людину з лютістю входять всі біси.

Відповідно до того, наскільки люди відійшли від Бога, вони відчувають прикрість у цьому житті. У іншому житті вони будуть переживати вічний смуток. Наскільки людина живе згідно з волею Божою, настільки – ще в цьому житті – вона, до деякої міри, отримує частину райської насолоди.

Наскільки людина живе згідно з волею Божою, настільки – ще в цьому житті – вона, до деякої міри, отримує частину райської насолоди.

Або вже в цьому житті ми будемо  переживати райську втіху й потрапимо до раю, або ж ми будемо певною мірою переживати пекельну муку і – збережи нас від цього, Боже, – потрапимо в пекло.

Рай – це те ж саме, що добро, пекельна мука – те ж саме, що зло. Творячи добро, людина відчуває радість. Скоюючи гріх – страждає. Чим більше добра творить людина, тим більшу втіху вона має, чим більше робить зла, тим сильніше страждає її душа.

Чи відчуває радість злодій? Яка там радість – адже її відчуває той, хто робить добрі справи. Тут, якщо навіть знайдеш щось на дорозі та піднімеш, сказавши собі, що ця річ – твоя, відразу втратиш спокій. Той, хто знайшов, не знає, хто втратив цю річ, він нікого не скривдив і не пограбував, однак спокою все одно позбавляється. А що ж говорити про злодія!

Навіть коли людина просто щось приймає від іншої – вона не відчуває тієї радості, яку відчуває, коли сама щось дає. А яка там радість, якщо красти та кривдити самому! Тому подивіться на тих, хто кривдить і обдурює інших: які в них страшні обличчя, як потворно вони виглядають!

Прп. Паїсій Святогорець. Слова. – 2013

 

 

 

 

 

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
4 Коментарі
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
trackback
День пам'яті святого праведного Іова | N.E.W.O.D
1 місяць тому

[…] Господь попустив предстати перед Своїм престолом і дияволу, який розповів, що ходив по землі й усю її […]

trackback
Віра – єдиний зв'язок між Богом і людиною | N.E.W.O.D
1 місяць тому

[…] Ти колись відчував Бога? Чи пробував його на смак? Нюхав […]

trackback
Навіщо Бог попускає нам спокуси? | N.E.W.O.D
1 місяць тому

[…] – Для того, щоб відібрати Своїх дітей. «Роби, дияволе, все, що хочеш», – говорить Бог. Адже що б не робив диявол – у результаті він все одно поламає собі зуби об наріжний камінь – Христа. І якщо ми віруємо в те, що Христос є наріжним каменем, то нам нічого не страшно. […]

trackback
Як провести відпустку по-християнськи? | N.E.W.O.D
12 днів тому

[…] Прочитайте хоча б одну книгу про віру – когось зі Святих отців (наприклад, свт. Іоанна Златоуста), чи сучасних […]

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
4
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
4
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x