День пам’яті пророка Амоса
15/28 червня Православна Церква вшановує пам’ять святого пророка Амоса.
Після смерті царя Соломона (954 р. до Р. Хр.) Ієровоам разом із 10-ма колінами ізраїльськими відділився від Ровоама, що царював в Єрусалимі. Відокремлені коліна утворили ізраїльське царство, яке очолив Ієровоам.
У ті часи всі десять колін ізраїлевих відійшли від Істинного Бога й поклонялися ідолам. Щоб ізраїльтяни не ходили на свята в Єрусалим, Ієровоам поставив двох золотих тельців в містах Дан та Вефіль і наказав народу приносити їм жертви. Ієровоам говорив ізраїльтянам, що це ті боги, які вивели їх із Єгипту.
Хоча Господь посилав своїх пророків, щоб відвернути ізраїльський народ від його нечестя, однак мало хто повертався до шанування Істинного Бога. Були й такі, які поклонялися і Богу, і золотим тельцям.
Одним із пророків, посланих Господом для викриття та навернення ізраїльтян, був святий Амос. Він народився в небагатій сім’ї в місті Фекуї, що розташовувалося поблизу Віфлеєма в землі Іудовій.
Святий пас худобу і, як цар Давид, був призваний на пророцьке служіння від пастушого стада. Господь повелів Амосу йти до розбещених ідолопоклонством ізраїльтян, щоб привести їх до покаяння.
Пророцьке служіння Богу святий звершував за царювання Іудейського царя Озії (809 – 758 рр. до Р. Хр.) та Ізраїльського царя Ієровоама (789 – 737 рр. до Р. Хр.), який був ідолопоклонником, як і однойменний йому вищезгаданий Ієровоам.
Амос пішов до ізраїльтян за два роки до сильного землетрусу, який стався в Палестині й був спричинений, як говорять древні письменники, зухвалим вчинком гордого царя Озії.
Одного разу цар увійшов у святилище храму й приніс в жертву фіміам священницьким чином. Коли ж священники перешкоджали йому, то він грозив їм смертю. Тоді й почався страшний землетрус, під час якого не лише руйнувалися будинки, а й деякі гори зійшли зі свого місця.
Гордого Озію покарав Бог, він захворів на проказу тієї ж миті, коли на нього через щілину, що утворилася в даху храму, потрапив сонячний промінь. У зв’язку з цим цар і отримав прізвисько Азарія, що означає «прокажений».
У землі Ізраїльській Амос почав сповіщати людям про біди, які мають спіткати їх та загрозу від довколишніх народів за те, що вони відступили від Істинного Бога. Великі благодіяння Господь звершував Своєму народу. Він звільнив його від єгипетського рабства, провів через море, як по суші, годував та напував у пустелі, ввів його в багату Обіцяну Землю. Однак ізраїльський народ виявився невдячним Богу. Він зробив собі золотих ідолів, яким став вклонятися і яких почав називати своїми богами.
Особливо урочисто ідолопоклонницькі торжества звершувалися на високій горі у Вефілі, де стояв золотий тілець. Саме сюди часто приходив святий Амос і говорив народу про кару Божу, яка його очікує. Через це сильно обурювався жрець Амасія. Він доносив на святого царю. Однак Ієровоам, хоч і був ідолопоклонником, проте не бажав зла Амосу, якого поважав.
Коли Амасія зрозумів, що не знайде підтримки царя, то сам почав гнати святого та неодноразово бив його. Амос терпляче не кидав свого пророцького служіння та пророкував смерть Ієровоама від меча та ассирійський полон ізраїльського народу. Самому ж жерцю він предрік, що ассирійці на його очах осквернять його дружину блудом, синів та дочок вб’ють, і сам він помре в язичницькій землі за те, що повчав ізраїльтян робити нечисті справи у мерзенному ідольському храмі.
Амасія сильно розлютився на Амоса за такі слова і нещадно бив його. До жерця приєднався і його син, який смертельно поранив пророка важкою ломакою. Однак святий не помер одразу і його ледь живого відвезли в рідне місто. Там він помер через декілька днів і був похований зі своїми предками.
Слава Богу вовіки. Амінь.
