День пам’яті преподобного Іоанна Багатостраждального
18/31 липня Православна Церква вшановує пам’ять святого отця нашого Іоанна Багатостраждального.
Преподобний Іоанн був монахом Києво-Печерської обителі й все своє життя провів у цноті. Про свою боротьбу з блудною пристрастю він розповів незадовго до своєї кончини одному брату, якого диявол боров плотськими бажаннями.
Той монах просив у святого Іоанна молитов, щоб отримати послаблення своєї хтивості, через яку не мав спокою. Святий казав йому бути мужнім і терпіти в ім’я Господнє.
Згодом той брат сказав, що покине обитель, якщо не отримає від Іоанна допомоги. Тоді преподобний відповів, що якщо той покине монастир, то буде схожим на людину, яка стоїть на краю прірви, і ворог може легко зіштовхнути її вниз; якщо ж залишиться в обителі, то буде схожим на людину, яка стоїть далеко від прірви, і ворог, хоча й намагатиметься її волокти, однак скинути не зможе.
Після цього святий Іоанн розповів про своє життя.
Коли преподобний почав подвизатися у монастирі, його борола сильна хіть. Щоб здужати її, Іоанн не вживав їжі два-три дні, а іноді й увесь тиждень, причому морив себе й спрагою.
Однак цього було замало, і святий постійно страждав. Так він прожив у монастирі близько трьох років.
Потім Іоанн пішов у печеру, де почивав преподобний Антоній, і був там близько доби у молитві. Після цього він почув голос Антонія, який сказав йому бути тут у затворі, щоб побороти свою пристрасть.
З того часу Іоанн поселився біля гробу святого, де жив більше дванадцяти років. Довго він боровся з блудною пристрастю та помислами і весь час дотримувався суворого життя в пості та неспанні.
Зрештою, не будучи в змозі перебороти пристрасть, він оголив своє тіло, одягнув на нього важкі залізні вериги й почав виснажувати його холодом. Коли і цього подвигу було недостатньо, щоб перемогти хіть, святий викопав глибоку яму, засипав себе в ній землею так, що були вільними лише руки та голова, і провів у ній весь Великий Піст. При цьому землею були закуті всі його суглоби.
У цей час Іоанна лякав диявол. На дні ями почали горіти його ноги, а згодом вогонь сягнув і живота. Хоча преподобний відчував сильний біль, проте радів тому, що його душа залишилася чистою. Він бажав краще згоріти в ямі, аніж покинути її.
Потім святий побачив великого змія, що випускав полум’я та хотів пожерти його. Таку напасть Іоанн терпів декілька днів.
У ніч Воскресіння Христового змій захопив у пащу голову й руки преподобного, через що волосся на його голові обгоріло. Святий гаряче молив Бога про порятунок і просив послати блискавку, аби вона прогнала змія.
Коли Іоанн скінчив молитву, божественне світло блиснуло, подібно до блискавки, і змій зник. Після цього почувся голос Господній, який назвав святого на ім’я й сказав, що він отримав допомогу і має бути пильним, щоб не постраждати у майбутньому віці.
Тоді Іоанн запитав у Бога, для чого Він покинув його на важкі муки. Голос відповів, що це було послано Іоаннудля того, щоб він, випробуваний вогнем, став чистим, як золото. Також голос сказав, що Господь не попускає випробування людині понад її сили, і наказав святому помолитися тому мерцю, який знаходиться поруч із ним.
Коли Іоанн попросив Бога помилувати його за молитви преподобного, який лежить поряд, його осяяло божественне світло.
У цьому світлі святий перебував до своєї кончини, і його могли бачити лише достойні люди. Поруч же зі святим Іоанном знаходилося тіло Мойсея угріна.
Після такої розповіді про своє життя преподобний сказав тому монаху, що ми самі мислимо про плотське. Господь попускає нам за це страждання, оскільки ми недостатньо каємося.
Потім Іоанн разом із тим братом помолився Мойсею угріну, взяв кістку від його тіла і наказав монаху прикласти її до свого тіла.
Коли, охоплений хтивістю, брат виконав цю пораду, то повністю звільнився від блудної пристрасті й разом із Іоанном прославив Бога.
Невдовзі після цього преподобний відійшов до Господа. Його тіло залишилося стояти в ямі, яку він викопав собі перед смертю. Він мощей святого подаються незліченні зцілення болящим.
Кончина преподобного Іоанна настала в середині ХІІ ст.
Слава Богу вовіки. Амінь.
