Смирення – це слабкість?
Іноді можна почути, що християнське смирення означає душевну слабкість. Чи погоджуєтеся ви з таким поглядом? А й справді, хіба не слабкість підставляти свою праву щоку, поступатися, жертвувати чимось своїм?
Різниця між малодушністю й смиренням
Якщо розібратися, християнське смирення все ж таки не малодушність і внутрішня слабкість. Малодушний і радий би помститися, та внутрішня боязкість не дозволяє. І він думає, що сил тілесних і душевних не вистачить тобто ніякої смирення в цьому немає, а є констатація свого безсилля.
Навпаки, смирення – справжня сила духу, коли ти можеш відповісти ударом на удар, але мужньо перемагаєш у собі гнів і образу, проявляєш до кривдника шляхетність, любов. Звичайно, якщо є воля Божа на прояв сили, то це слід зробити, адже справжня сила духу – це тверда надія на Бога, поєднана з особистою мужністю.
Але, зрештою, справжня мужність не в тому, щоб знищити ворога як джерело небезпеки, а в тому, щоб з ворога зробити друга.
…справжня мужність не в тому, щоб знищити ворога як джерело небезпеки, а в тому, щоб з ворога зробити друга.
Навіщо необхідно смирятися?
То навіщо ж тоді необхідно смирятися?
Святитель Николай Сербський пропонує нам таке мудре повчання: «Злочин – завжди слабкість. Злочинець – це боягуз, а не герой.
Тому завжди вважай, що той, хто робить тобі зло слабший ніж ти; і як ти не мститимеш малій дитині, так само не помстися й тому, хто зробив тобі зло. Бо він лиходій не через силу, а через слабкість.
Злочин – завжди слабкість. Злочинець – це боягуз, а не герой. Тому завжди вважай, що той, хто робить тобі зло слабший ніж ти; і як ти не мститимеш малій дитині, так само не помстися й тому, хто зробив тобі зло. Бо він лиходій не через силу, а через слабкість.
Святі – приклад смирення
Серед лютих катувань свята Фавста молилася за свого мучителя: «Молю Тебе, Господи, просвіти його вірою та зміцни в страсі Твоєму».
У житіях святих зустрічається ім’я зараз мало відомої святої мучениці Фавсти (початок IV ст.). Вона в юному віці, на тринадцятому році свого життя, постраждала за віру Христову. Імператор наказав мученикові Максимові показати святій весь жах своїх мук.
Серед лютих катувань Фавста, всупереч очікуванням оточуючих, тільки дякувала Богові та лагідно молилася за свого мучителя, вимовляючи такі слова: «Молю Тебе, Господи, полюби Максима, просвіти його вірою і утверди в страху Твоєму». Ця лагідна молитва та бажання блага своєму кату так вразили його серце, що Максим сам увірував у Христа й разом зі святою Фавстою прийняв мученицький вінець. Так любов і смирення завжди завершуються духовною перемогою.
Отже, якщо ви бачите, що навколо вас киплять пристрасті, що на вас дивляться з гнівом, а на вашу адресу роздратовано висловлюються або зводять будь-які наклепи, то не піддавайтеся на пориви роздратування.
Якщо ваші кривдники хочуть горіти у вогні своїх пристрастей, в полум’ї свого обурення, то хоча б ви самі не вступайте в цей вогонь. З мирною молитвою в душі, зі співчуттям до обурених перебудьте осторонь цих пристрастей.
Якщо ваші кривдники хочуть горіти у вогні своїх пристрастей, в полум’ї свого обурення, то хоча б ви самі не вступайте в цей вогонь. З мирною молитвою в душі, зі співчуттям до обурених перебудьте осторонь цих пристрастей.
Хто знає, можливо, ваша молитва, наче рясна, чиста вода, остудить вогонь, після якого в душі ворогів залишиться жаль і каяття.
У реаліях нашого страшного світу є таке явище як сатанізм. Служителі цього божевільного культу, обравши відверте зло й насильство як головні цінності життя, часом не гребують жертвувати дияволу живих людей.
Мало хто знає, що в цьому ізувірському, немислимому за своєю жорстокістю для здорової свідомості ритуалі власне жертвою є той момент, коли нещасна людина допускає в собі злість до катів. І це визнається перемогою.
На жаль, культова інтуїція сатаністів у даному випадку відповідає духовним реаліям. Христос тому й перемагає на Хресті диявола, що під час невинних, несправедливих страждань виявляє в Собі любов, добро та прощення, а не злість, ненависть чи жадобу помсти.
Тільки так добро перемагає зло. Своїм смиренням на Хресті Господь руйнує гординю диявола, й тому протягом двох тисячоліть темні сили бояться знамення хреста.
У Стародавньому патерику є історія про те, як у Вавилоні дочка одного з ідолопоклонників мала в собі диявола. Батько її знав чернеця, який сказав йому: «Ніхто не зможе зцілити твою дочку, крім відомих мені пустельників. Але й ті, якщо проситимеш їх, не захочуть зробити цього через смирення.
Ось як зробимо: коли вони прийдуть на базар, то вдамо, що хочемо купити в них рукоділля. Як тільки вони ввійдуть до будинку для отримання грошей за куплені у них речі, то скажемо, щоб вони помолилися, і я вірю, що зцілиться твоя дочка».
Отож, вони пішли на базар, де побачили ченця, який продавав корзини. Його запросили до будинку, щоб віддати там гроші. Ледве монах увійшов усередину, як біснувата вибігла назустріч і вдарила його по щоці. Він одразу підставив їй іншу щоку по заповіді.
Демон, відчувши муку, заволав: «Ото біда! Заповідь Іісуса Христа виганяє мене!» Дівчина негайно очистилася. Про те, що сталося, розповіли старцям, які прославили Бога й сказали: «Звично гордині диявола падати перед смиренням Христової заповіді».
Авва Мойсей говорив: «Той, хто має смирення, упокорює демонів, а той, хто не має смирення, упокорюється демонами».
Ще в Стародавньому патерику розповідається, як одна людина, яка страждала від біса, й з неї витікало безліч піни від дії демона, що жив у ній, вдарила по щоці старця-самітника. Старець підставив їй іншу щоку.
Демон, не стерпів дії смирення й, відразу вийшов із біснуватого.
Важливість смирення
Отож, чому ми говоримо про важливість смирення? Якщо відповісти просто, то тому, що ми християни, а Христос явив у своєму житті смирення. «Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити й віддати душу Свою на викуп багатьох» 1Мк. 10: 45.
Шлях до слави, явленої Христом, пролягає через смирення, яке явив Христос.
Шлях до слави, явленої Христом, пролягає через смирення, яке явив Христос.
Архімандрит Софроній (Сахаров) розкривав цю істину образно. Людське суспільство подібне до піраміди, на вершині якої знаходиться лідер – цар, президент, який завгодно правитель.
Далі, на наближених до вершини верствах, перебувають люди, які мають владу, що подібна до царської, а в основі піраміди розташовуються люди підвладні.
Зазвичай у світі найсильніші підпорядковують собі найслабших, царства занепалих людей засновані на експлуатації та насильстві. Проте Христос перевернув цю піраміду. Він Сам, очолив оновлене людство, і Він є основою піраміди. А стосовно підлеглих Сам став слугою.
Тому в Царстві Христа більший служить меншому, найсильніший упокорюється перед немічним. Відповідно, прийти до справжньої висоти можна, лише наслідуючи приклад Христа, а не приклад тих, хто Його розпинали.
…в Царстві Христа більший служить меншому, найсильніший упокорюється перед немічним. Відповідно, прийти до справжньої висоти можна, лише наслідуючи приклад Христа, а не приклад тих, хто Його розпинали.
Значення чесноти смирення неможливо передати раціонально. Її цінність осягається досвідом духовного життя, коли серце не розривається пристрасними помислами помсти, образи, ворожнечі, а відчуває мир і свободу.
Нехай Господь зміцнить кожного християнина до щирого виконання заповіді смирення, такої важливої для набуття справжньої духовної сили.
Протоієрей Валерій Духанін
