День пам’яті мученика Іполита
13/26 серпня Православна Церкав вшановує мученика Іполита.
Святий Іполит постраждав за Христа під час царювання Римського імператора Декія (249 – 251 рр.). Він мав сан воєначальника і наглядав за темницею. Зі своїми домашніми Іполит прийняв Святе Хрещення від святого архідиякона Лаврентія, що зазнав жорстоких катувань і удостоївся мученицького вінця за сповідування істинної віри. Іполит потай забрав тіло священномученика, й воно було поховане християнами з честю.
Коли на третій день після погребіння святого Іполит повернувся додому, то разом зі своїми домашніми помолився Богу та причастився Святих Христових Тайн. Потім він мав намір підкріпитися їжею, однак прийшли воїни, схопили його та повели до Декія, якому вже було відомо про вчинок Іполита.
Святий безбоязно представ перед царем і сповідав себе християнином. Це розгнівило Декія, й він наказав спочатку бити мученика по устах, а потім оголити.
Після цього Декій запропонував Іполиту принести жертви богам, щоб не загинути так, як загинув Лаврентій. На це мученик відповів, що хотів би удостоїтися такої ж долі.
Тоді цар наказав нещадно бити святого палицями. Під час цього катування Іполит постійно повторював, що він – християнин.
Потім мученика за наказом царя одягнули у воїнське вбрання, щоб він пошкодував за своїм саном і схилився до жертвоприношення. Але святий сказав, що він – воїн Небесного Царя, за Якого бажає померти.
Після цього Декій наказав єпарху Валеріану позбавити Іполита майна та вбити.
Коли розграбовувалося майно святого, Валеріан дізнався, що в його домі знаходяться християни. Він наказав їх схопити та привести на допит.
Єпарх говорив домашнім мученика, щоб вони пожаліли себе й не йшли на смерть зі своїм господарем. Проте годувальниця Іполита Конкордія відповіла, що для них краще померти за істинну віру, аніж жити серед нечестивих людей.
Тоді Конкордію почали бити олов’яними прутами, від чого вона й померла. Іполит, який був присутнім під час мученицькій кончини своєї годувальниці, дякував Богу.
Потім за наказом єпарха усіх домашніх святого в кількості 18-ти чоловік вивели за межі Риму через Тивуртинські ворота й на його очах усікли мечами. Святого мученика ж прив’язали до диких коней і тягнули кам’янистими місцинами, поки він не помер.
Тіла святих, потай забрали пресвітер Іустин та інші християни. Вони поховали їх з честю. Рештки святої Конкордії довго не могли знайти. Лише через три тижні благочестивий муж Іриней дізнався, що її тіло кинули в нечистоти. Тоді разом із християнином Авундієм він витягнув анітрохи не пошкоджені мощі Конкордії та приніс до пресвітера Іустина, який похоронив їх поряд із тілами Іполита та інших мучеників.
Про вчинок Іринея та Авундія стало відомо Валеріану. Лютий правитель наказав їх самих втопити в нечистотах. Пресвітер Іустин потай забрав тіла святих мучеників і поховав біля мощей святого Лаврентія.
Слава Богу вовіки. Амінь.
