День пам’яті святителя Афанасія

24 жовтня/6 листопада Православна Церква вшановує пам’ять святителя Афанасія І, Константинопольського патріарха.

Святий Афанасій, у Святому Хрещенні Олексій, народився в Адріанополі. В юному віці він відрікся від світу й прийняв чернечий постриг із іменем Акакій в одному з монастирів Фессалонік (нині Салоніки, Греція).

Невдовзі святий пішов на Афон і став насельником Єсфігменського монастиря, де три роки виконував послух трапезника. Своїм подвижницьким життям він отримав дар сліз, а чеснотами – прихильність братії.

Будучи смиренним, угодник Божий боявся похвал, тому залишив Афонську гору й попрямував у Єрусалим. Пізніше він оселився на Патрійській горі, де подвизався в самітництві. Згодом Акакій обрав місцем подвижництва Авксентієву, а пізніше Галантійську гору, на якій знаходилася обитель святого Лазаря. Там подвижник прийняв Ангельський образ із іменем Афанасій. Його удостоїли священного сану та послуху еклесіарха (ключаря).

У монастирі блаженного Лазаря святий почув від Розп’яття голос Господа, який кликав його до пастирського служіння. Через 10 років він повернувся на Афонську гору, однак через непорозуміння, які там виникли, знову поселився на Галантійській горі.

Безмовність отця Афанасія порушували численні відвідувачі, що шукали духовного наставництва. З часом на місці його подвижницького життя виник жіночий монастир.

Тим часом кафедра Константинопольської Церкви залишалася без архіпастиря після смут, що були пов’язані з патріаршеством Іоанна Векка, поборника ліонської унії.

У 1289 році одностайним рішенням Собору архієреїв та кліриків на патріарший престол обрали святого Афанасія.

Святий ревно звершував доручене йому служіння та дбав про зміцнення Церкви. Суворими викриттями він викликав невдоволення впливових священнослужителів і в 1293 році вимушено залишив святительське служіння та поселився в своєму монастирі, де подвизався в усамітненні.

У 1303 році угодник Божий повернувся на патріарший престол і ще 7 років керував Константинопольською Церквою.

У 1308 році він поставив митрополитом Київським і всієї Русі святителя Петра. Коли знову почалися нелади, патріарх Афанасій, який не хотів бути причиною розбрату, залишив кафедру та повністю віддався чернечим подвигам у своєму монастирі.

У видінні святий побачив Господа Іісуса Христа, Який докоряв йому за невиконання до кінця пастирського обов’язку. Святитель Афанасій зі сльозами покаявся в своєму гріху й удостоївся від Бога прощення та дару звершення чудес.

У 100-річному віці святитель Афанасій віддав душу Господу.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)