Як навчитися невпинної молитви в повсякденні?
Пропонуємо настанови святителя Феофана Затворника Вишенського (1815-1894), подвижника, який був плідним видатним духовним письменником, богословом. Він навчає нас, як навчитися невпинної молитви при безлічі повсякденних справ.
1. Ви скаржитеся на клопоти, які заважають і не дають пам’ятати про Господа. Спробуйте так розуміти всі справи свої по господарству, як ніби вони від Самого Господа були Вам призначені; не загалом тільки, а всяку окрему справу так слід приймати.
Тоді, приступаючи до справи і виконуючи її, можна мати на думці й те, що вам слід виконати її таким чином, як було б приємно Господу… Через це при виконанні цієї справи думка буде з Господом.
Якщо в кінці усвідомите допомогу Божу, подякуйте Господу, то ось і в кінці Господь. Якщо потім в тому ж порядку виконаєте другу, третю і так далі до кінця дня, то ось ви весь день із думкою про Господа.
А це ж і є те, що потрібно, тобто ходити в присутності Божій. Звідси буде почуття до Господа, почуття страху, благоговіння, відданість, подяка. Почуття і є молитвою без слів.
2. Не думайте, що все, що ви робите по дому і господарству – це суєта. Ні, на це є заповіді, й належне виконання цих справ є в числі справ, Богу угодних.
Тільки виконуйте все як заповідь, як волю Божу, на вас покладену. Перед будь-яким ділом Бога покличте на допомогу, в продовження цього діла до Бога звертайтеся за настановою й після закінчення подякуйте Богу.
І буде, що, маючи клопоти по господарству, ви ніби молитовне правило виконуєте. Якщо при клопотах думки розбігаються, повертайте їх назад. І як тільки, скінчивши справи, залишитеся одні, сядьте й молитвою Іісусовою зберіться в собі. З вірою це здійснивши, завжди будете отримувати допомогу в цьому й успіх.
3. Що значить невпинно молитися? – Бути невпинно в молитовному настрої. Молитовний настрій є водночас думкою про Бога та почуттям до Нього. Думка про Бога – думка про його всюдисущість, що він скрізь є, все бачить.
Почуття до Бога – страх Божий, любов до Бога, ревне бажання всім догоджати Йому одному, з таким же бажанням уникати всього Йому невгодного і, головне, віддати себе в Його святу волю беззаперечно та прийняти все, що відбувається, як безпосередньо від руки Його.
Почуття до Бога може мати місце при всіх наших справах, заняттях і обставинах, якщо воно не шукається тільки, але вже поставлене в серце.
4. Будьте добрі, мати собі за закон – будь-яку справу Богу присвячувати на самому її початку, до Бога звертатися під час виконання її та у Бога просити сил на її здійснення; потім, закінчивши, і подяку Йому ж віддати за те…
Діючи так, ви, нарешті, цим складним шляхом досягнете того, чого досягають пустельники, які від усього відрікаються. А якщо не будете, то залишитеся на одному ступені з юдеями…
5. Покинути всі ваші життєві справи не можна. Ви пов’язані в ставленні до них заповідями і, порушуючи їх або не виконуючи, будете робити неугодне Господу.
На все є заповіді: на всі стосунки Ваші з чоловіком і слугами, з рідними та всіма іншими. Так усвідомте собі, як повинні ви діяти за заповідями щодо всіх і всього, і дійте так…
Це, звичайно, буде займати вашу увагу. Як же Господа при цьому мати в увазі?
– Так: яке б діло, велике чи мале, ви не робили, тримайте в розумі, що його Вам наказує робити Сам Господь всюдисущий – і дивиться, як ви його зробите. Так себе тримаючи, ви й справу всяку будете робити з увагою, і Господа будете пам’ятати.
6. Пам’ятаю, у Василія Великого питання про те, як апостоли могли невпинно молитися, вирішується так: вони при всіх своїх справах про Бога думали й жили в невпинній відданості Богу. Цей настрій духу був їх невпинною молитвою. Ось вам і приклад.
Я вам, здається, вже писав, що від діяльних людей, до яких ви належите, не можна того ж вимагати, що від людей сидюхів. Головною їхньою турботою має бути те, щоб не допускати поганих почуттів при виконанні справ і всіляко намагатися їх присвячувати Богу. Це посвячення перетворить справи на молитву.
7. Крик із серця, короткий і сильний, – ось що сильно!.. А це можна і йдучи робити… А отже, й молитися невпинно.
8. Є ж люди, які так встановилися в Господі, що, незважаючи ні на які проблеми, перебувають із Господом.
Чи фортеця духу в них вища, зібраність чи більша зосередженість, чи любов і душевна теплота міцніша! Будемо молитися, щоб і нам Господь дарував цю благодать. А він люботовариський. Старанність, праця, шукання не відніме. Сам прописав: шукайте й знайдете 1Мф. 7. 7:8. Пошукаємо й обрящемо.
Свт. Феофан Затворник Вишенський
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)
