День пам’яті святителя Миколая

6/19 грудня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських.

Святий Миколай походив із міста Патари, яке знаходилося в Малоазійській провінції Лікії. Його батьки були багатими людьми й жили богоугодно. За їхню праведність Господь дарував їм доброчесного сина, який від народження явив себе суворим постником. Дитя пило молоко лише з правої груді матері, а щосереди та щоп’ятниці їло лише раз на добу, ввечері, о дев’ятій годині.

Миколай виховувався у благочесті та страху Божому, досягав успіхів у навчанні, ухилявся від розваг і багато часу проводив у храмі. В юному віці він втратив батьків і щедро роздав успадковане багатство бідним.

Чудеса благодаті

Своєю милостинею юнак врятував від гріхопадіння жителя міста Патари та його дочок. Цей чоловік колись був багатим та знатним, але з часом дійшов до такої нужди, що вирішив влаштувати в своєму будинку дім розпусти, аби його дочки змогли здобувати собі на прожиття.

За Божим одкровенням святий довідався про цей злий намір і вирішив допомогти бідняку. Він взяв мішечок золота і закинув його уночі через відкрите вікно в будинок того чоловіка. Коли бідняк знайшов гроші, то прославив Бога й видав свою старшу дочку заміж, при цьому золото дав їй у придане.

Потім Святий так само здійснив благодіяння і для другої дочки бідняка, яку також батько видав заміж.

Після тих подій чоловік почав підстерігати того, хто так щедро творить йому благодіяння. Коли Миколай закинув у те ж саме вікно третій мішечок, чоловік почув дзвін золота та наздогнав його.

Він впав Миколаю в ноги і почав дякувати зі сльозами. Тоді юнак підняв бідняка з землі й попросив нікому не розповідати про нього.

Миколай просяяв чеснотами й був посвячений у пресвітера. При цьому архієрей назвав його новим сонцем, яке сходить над землею, і передрік, що він упасе душі заблудлих, наситить їх на пажиті благочестя та буде милосердним помічником у бідах і скорботах.

Вибрання

З часом Господь привів Свого угодника в місто Мири в Лікії, де саме помер архієпископ міста та всього Лікійського краю.

Архієреї, що зібралися для обрання нового архіпастиря, не могли дійти згоди й вирішили молити Господа, щоб Він відкрив їм гідного чоловіка. Найстаршому з єпископів у видінні світлий муж повелів йти вночі до церкви та поставити архієпископом того, хто першим увійде в неї. При цьому той муж повідомив, що ім’я того чоловіка – Миколай.

Про своє видіння архієрей розповів іншим єпископам, а потім став на вказаному у видінні місці й зустрів Миколая, який раніше за інших прийшов у храм на Богослужіння. Він привів Святого до інших архієреїв, і вони поставили його архієпископом Мир Лікійських.

З того часу Миколай перестав приховувати свої благодіяння та богоугодні справи, аби інші могли повчатися його прикладом.

Коли гоніння на християн, яке розпочали царі Діоклетіан та Максиміан, досягло Лікійського краю, святителя Миколая ув’язнили в темниці, де заради Христа він тяжко страждав.

З часом імператор Максиміан переконався, що жорстокість до християн не приносить бажаних результатів, і звільнив декотрих із них. Так святитель Миколай отримав свободу й повернувся до своєї пастви.

За царювання Костянтина Великого звільнили з темниць всіх християн. Угодник Божий скористався прихильністю імператора до Христової Церкви й почав знищувати ідольські храми, зокрема він повністю зруйнував храм язичницької богині Артеміди.

Під час Першого Вселенського Собору святих отців у Нікеї (325 р.), на якому засудили єресь Арія й самого єретика, сповнений божественної ревності святитель Миколай вдарив Арія по обличчю. За це його позбавили сану й ув’язнили.

У темницю до Святого явилися Господь Іісус Христос і Його Пречиста Матір. Вони вручили захиснику віри Євангеліє та святительський омофор. Деяким отцям Собору Господь відкрив це у видінні. Вони поспішили до в’язниці й побачили там святителя Миколая в омофорі та з Євангелієм у руці. Святого негайно звільнили, повернули йому святительський сан і віддали честь як угоднику Божому.

Якось Мири Лікійські через підступництво одного царського чиновника обклали непомірно високою податтю. У місті почався голод. Людей, які не могли сплатити встановлену суму, садили до в’язниці.

Тоді знедолена паства звернулася з проханням про заступництво до святителя Миколая. Угодник Божий поспішно вирушив у Константинополь, де спочатку звершив Божественну Літургію в храмі Пресвятої Богородиці. Під час Літургії з його уст вийшло полум’я разом зі словами: «Святе святим».

Потім Святитель прийшов у палац. Імператор Костянтин Великий сидів у тронному залі, й сонячні промені, що проходили крізь вікно, сліпили йому очі. Святий Миколай зняв свою мантію, накинув її на промінь і затінив обличчя імператора, при цьому його мантія залишилася висіти в повітрі.

Вражений чудом, імператор встав із трону й з трепетом вклонився Святителю. Коли угодник Божий розповів про біди своєї пастви, імператор змінив розмір податі на невелику суму, що підтвердив відповідним документом (хрисовулом) написаним кіновар’ю та скріпленим золотою печаттю.

Прозорливий святитель знав, що сановники будуть невдоволені зниженням розміру податі та почнуть переконувати імператора змінити своє рішення, якщо ж документ буде обнародуваний у Лікії, імператор рішення змінювати не буде.

Кораблем у Мири Святий міг дістатися не менше, як за шість днів, а хрисовул доправити в місто потрібно було негайно. Тому він помістив документ в порожню трубочку тростини, помолився Господу й кинув трубочку в море.

Наступного ранку перший із пресвітерів Мир Лікійських, якому святитель Миколай явився у видінні, вирушив із кліриками на берег моря. Там він знайшов тростяну трубочку з непошкодженою царською грамотою.

Зміст грамоти спочатку оприлюднили в храмі, після чого документ показали жорстокому чиновнику, що стягував подать.

Імператор Костянтин дійсно почав жалкувати, що сильно знизив подать із лікійців, і призвав Святого до себе, щоб виправити хрисовул. Коли Святитель сповістив, що документ уже оприлюднений у Мирах, Костянтин Великий вирішив переконатися в цьому. Він послав у Мири посланців.

Невдовзі посланці сповістили, що хрисовул наступного дня після видачі архієпископу Миколаю був у Мирах. Тоді імператор утвердив на майбутнє встановлений ним невеликий розмір податі з Мир і нагородив Святого дарами для храму.

Врятування від страти

Одного разу, підкуплений заздрісними сановниками, префект Аблабій обмовив у зраді перед імператором Костянтином Великим трьох полководців: Непотіана, Урса та Герпіліона.

Імператор наказав ув’язнити невинних полководців, а через деякий час засудив до страти. Коли Непотіан, Урс і Герпіліон дізналися, що наступного ранку їх стратять, то звернулися з ревними молитвами до Господа та святителя Мир Лікійських Миколая.

Вони знали угодника Божого особисто та були свідками, як він у Мирах врятував від страти несправедливо засуджених мужів. Тієї ж ночі святий Миколай чудесно явився імператору Костянтину та префекту Аблабію.

Імператору Святитель сповістив, що Аблабій за гроші обмовив перед ним невинних мужів, і погрозив у разі їхньої страти війною в Діррахії та смертю. Аблабія Святий викрив у зведенні наклепу та сріблолюбстві й погрозив тяжкою хворобою, втратою його родом багатства та загибеллю роду.

Наляканий префект поспішив до імператора. Вони розповіли один одному про явлення Святителя. Засуджених до страти воєвод привели до палацу. Імператор переконався в їхній невинності. Він наказав одягнути на них пояси стратилатів вищого рангу й послав їх із дарами до святителя Миколая в Лікію.

У Мирах Лікійських Непотіан, Урс та Герпіліон зі сльозами припали до ніг Святого. Він же сказав їм дякувати за порятунок Богу. Наступного року воєводи знову вирішили відвідати свого благодійника, але вже не застали його живим.

Святитель Миколай із миром відійшов до Господа. Його мощі поклали в збудованому ним соборному храмі, з них почало витікати цілюще миро.

Стратилати помолилися біля мощей Святого й удостоїлися побачити його у видінні. Вдячні воїни спорудили від храму до міста портик довжиною в 1 милю, а праворуч і ліворуч від нього – будинки для церковних убогих.

Чудеса та благодіяння Святителя, звершені ним за життя та після смерті, перерахувати неможливо. Святий піклувався про скривджених, бідних і сиріт. У своєму домі він приймав кожного, хто до нього приходив.

Святитель Миколай визволяв несправедливо засуджених до страти, зцілював хвороби, проганяв бісів, втихомирював бурі, рятував від голодної смерті, приводив грішників до покаяння й для кожного, хто з вірою звертався до нього, був заступником та помічником.
Ім’я святителя Миколая відоме в усьому світі. Джерело чудес святого невичерпне – в славу Пресвятої Трійці вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)