День пам’яті святителя Григорія Богослова
25 січня/7 лютого Православна Церква вшановує пам’ять святителя Григорія Богослова, Патріарха Константинопольського.
Святий Григорій Богослов народився в поселенні Аріанзі поблизу Каппадокійського міста Назіанза приблизно в 329 р. Його батьки, Григорій та Нонна, були благородними та поважними людьми. Ще до зачаття Григорія Нонна молила Господа дарувати їй сина й обіцяла віддати його на служіння Богу.
У дитинстві Святий вирізнявся з-поміж інших дітей. Він не любив дитячих ігор, був розважливим і старанно вчився. В юному віці Григорій вирішив протягом всього життя зберігати невинність.
Для розширення своїх знань Григорій спочатку здобував освіту в Кесарії Каппадокійській та Кесарії Палестинській, а потім навчався в Олександрії, пізніше вирушив до Афін. На шляху туди здійнялася сильна буря. Всі присутні на кораблі плакали в очікуванні смерті. Григорій також плакав, але він боявся смерті духовної, оскільки до того часу ще не сподобився Святого Хрещення, яке тоді за звичаєм приймали у зрілому віці.
Він почав голосно молити Бога про порятунок. У цей час за Григорія молилися і його батьки, яким було відкрито у видінні, що їхнього сина спіткало нещастя. Господь почув ті мольби, й буря вщухла. Всі присутні на кораблі прославили Бога.
У Афінах Григорій здружився з Василієм Великим. Святі разом жили, навчалися та були в усьому одностайними. Невдовзі вони перевершили знаннями своїх вчителів.
Пізніше Василій вирушив до Єгипту навчатися духовної мудрості, а Григорій залишився в Афінах і став учителем. Через деякий час він повернувся додому й прийняв Святе Хрещення від рук свого батька, який був поставлений єпископом Назіанза.
Згодом батько посвятив Григорія в пресвітера й хотів посвятити його в єпископа. Однак Святий вирушив до Василія Великого в Понт і почав подвизатися в заснованому Василієм монастирі. Пізніше для боротьби з аріанами Григорій знову прибув у Назіанз.
Коли Василій Великий зійшов на Кесарійську кафедру, невдоволені цим єретики відділили місто Тіани від Кесарії. Тіанський єпископ Анфім, який був прихильником єресі, став митрополитом Тіанським. Таким чином відбулося розділення Каппадокії.
Тоді Василій для утвердження православної віри вирішив влаштувати нову єпископську кафедру в місті Сасімі, що знаходилося між Кесарією та Тіанами. Він вмовив Григорія очолити там єпископську кафедру.
Однак Анфім зібрав військо та не допустив Григорія в Сасіму. Тоді Святий поселився в одному монастирі, де доглядав хворих, а пізніше повернувся в Назіанз.
Після смерті батька Григорія, жителі Назіанза почали схиляти Святого зійти на єпископський престол. Проте Григорій потай покинув місто й згодом взяв на себе опіку над богадільнями та лікарнями, які збудував Василій Великий.
Коли Церкву почала бентежити єресь Македонія, святий Григорій для боротьби з єретиками прибув у Візантію. На той час кількість єретиків там настільки зросла, що за православними залишився тільки один храм. Святий Григорій своїми повчаннями щодня відвертав багатьох від єресі та повертав у лоно Христової Церкви.
Невдовзі з’явився новий єретик Аполлінарій, який неправильно вчив про втілення Сина Божого. Учні Аполлінарія несправедливо звинуватили Григорія в єресі та підбурили проти нього народ. Святого схопили й привели на суд до начальника міста, однак останній визнав Григорія невинним і відпустив на свободу.
На знак перемоги над єретиками Григорія почали називати Богословом. Благочестиві люди дуже хотіли, щоб Святий став патріархом.
У той час Патріархом Константинопольським прагнув стати клірик Максим, який із цією метою підкупив Олександрійського Патріарха Петра, його єпископів та кліриків. Тоді, послані Петром в Константинополь, єпископи увійшли з Максимом у церкву й почали чин хіротонії Патріарха, про що не було відомо ні Григорію, ні кліру, ні начальству. Однак звістка про це швидко облетіла місто й в церкву зібралися обурені пресвітери та народ.
Хіротонія перервали, проте прибулі єпископи завершили її в якомусь будинку та всупереч церковним канонам оголосили Максима Патріархом. Після цього Максим прибув до царя для затвердження своїх прав, але Феодосій Великий із ганьбою вигнав його.
У 381 р. до Константинополя почали збиратися єпископи на Другий Вселенський Собор. Тоді ж святого Григорія всупереч його волі звели на Патріарший престол.
Однак єпископи з Єгипту та Македонії, які прибули до Константинополя пізніше, почали стверджувати, що призначення Григорія неправильне. Внаслідок цього почався розбрат.
Бачачи, що єпископи не можуть досягнути між собою згоди, Григорій сказав, що їм слід примиритися та заради миру позбавити його сану. Потім Святий вирушив до царя та випросив у нього дозвіл повернутися на батьківщину.
Григорій поселився в рідному поселенні Аріанзі, але не покинув трудів на користь Святої Церкви. Святий подвижник жив у суворих подвигах. Своїм церковним служінням він заслужив любов пастви й успішно боровся з єретиками завдяки гарячій проповіді Слова Божого, глибокому знанню Священного Писання та роз’ясненню православного віровчення. Святий Григорій залишив після себе багато творів. Духовна спадщина святого Григорія Богослова налічує 243 послань, 507 віршів та 45 проповідей.
У в 389 р. Святитель відійшов до Господа, якому ревно служив усе своє життя. Його тіло поховали в Назіанзі. У 950 р. мощі святителя Григорія перенесли до Константинополя.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ми поза політикою. Запрошуємо відвідати наші російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)
