День Перенесення мощей святителя Іоанна Златоустого

День Перенесення мощей святителя Іоанна Златоустого

27 січня/9 лютого Православна Церква вшановує День Перенесення мощей святителя Іоанна. Златоустого.

Святитель Іоанн Златоустий, Патріарх Константинопольський, помер у 407 р. у місті Комани в церкві святого мученика Василіска. Це сталося на шляху в місто Піфіунт, де святитель Іоанн мав знаходитися в засланні за наказом цариці Євдоксії, яка ненавиділа Святого та сприяла позбавленню його святительського сану.

Чесне тіло Святителя знаходилося в Команах до 438 р., після чого його перенесли в Константинополь.

У 437 р. на патріарший престол Константинопольської Церкви зійшов святий Прокл (434 – 447), учень святого Іоанна Златоустого. Під час звершення Богослужіння в пам’ять святителя Іоанна у Великій Константинопольській церкві Патріарх Прокл звернувся до народу зі словом проповіді, в якому багатьма похвалами звеличував святого Іоанна: “О Іоанне! Життя твоє багатотрудне, але смерть славна, труна твоя блаженна і відплата багата за благодаттю та милосердям Господа нашого Іісуса Христа. О благодать, що перемагає межі, місце та час! Місце перемогла любов, межу знищила незабутня пам’ять, і місцем не обмежилися чудеса Святителя”.

Присутні в храмі, глибоко зворушені словом святителя Прокла, не дали йому навіть закінчити проповідь і почали одностайно благати Патріарха клопотатися перед імператором, щоб мощі святителя Іоанна були перенесені до Константинополя.

Тоді святий Прокл одразу після закінчення Богослужіння ввирушив до царя Феодосія ІІ Молодшого з проханням про перенесення мощей Патріарха Іоанна на місце його святительського служіння.

Великою кількіістю слів від імені матері Церкви Прокл просив Феодосія, сина злощасної Євдоксії, про перенесення тіла Святителя й отримав на це його згоду.

Невдовзі в Комани разом із царським посланням прибули поважні мужі.

Вони принесли з собою і срібну раку, щоб покласти в неї мощі Святителя.

Команський єпископ та весь народ дуже засумували, оскільки не хотіли віддавати такий дорогоцінний скарб, який мали в своєму місті, однак вони не могли противитися наказу царя.

Коли посланці хотіли забрати мощі святого Іоанна, то ніяк не могли зрушити їх із місця, хоча багато зусиль докладали для цього. Тоді вони зрозуміли, що Святитель не благоволить, аби вони переносили його тіло, і сповістили про це Феодосію.

Цар з Патріархом та іншими святими мужами розміркували, що так сталося через те, що цар хотів наказом, а не з молитвою забрати мощі Святого.

Тому Феодосій написав святителю Іоанну Златоустому, як живому, послання, в якому просив у нього прощення та молив його повернутися до своїх чад.

Це послання віднесли в Комани та поклали на груди святого Іоанна, а потім там  відслужили Всеношну. Після цього царські мужі легко переклали мощі Святителя в срібну раку.

У цей час звершилося чудо, оскільки один кульгавий чоловік взяв покров із гробу Іоанна, обтер ним свою хвору ногу й отримав зцілення. Весь команський народ зі сльозами та риданнями проводжав чесні мощі Святителя.

Коли мощі святого Іоанна Златоустого принесли до Халкидонської пристані, сюди для їх перевезення прибув і царський корабель. Безліч народу теж вийшло в море на кораблях. Однак під час плавання морем здійнялася буря, і всі кораблі були рознесені в різні боки. Проте корабель з мощами Святого пристав до берега біля винограднику благочестивої вдовиці, на захист якої від домагань цариці Євдоксії колись виступив Святитель. Одразу після цього море вщухло, всі кораблі зібралися та ніхто не постраждав від бурі.

На березі чесні мощі Іоанна зустрічало все місто. Спочатку їх внесли в церкву апостола Фоми, а потім – в церкву святої Ірини, яка по-іншому називається церквою миру Христового. Там рака була відкрита, і Патріарх із царем побачили нетлінні мощі Святого, від яких поширювалися дивні пахощі.

Тоді цар простягнув над мощами свою багряницю й почав зі сльозами молити Святителя простити гріх своєї матері. Цариця ж Євдоксія після смерті Іоанна Златоустого була покарана за свої злодіяння тяжкою недугою, в якій і померла. Її гроб трусився упродовж 30-ти років, аж до перенесення мощей святителя Іоанна в Константинополь.

Святий Прокл теж зі сльозами цілував тіло свого учителя і називав його своїм пастирем та пастирем своїх словесних овець. А народ прагнув хоча б доторкнутися до раки з мощами і не відходив від неї до самого ранку.

Вранці чесні мощі святого Іоанна Златоустого перевезли на царській колісниці в соборну церкву святих Апостолів. Там народ одноголосно проголошував: «Прийми престол свій, отче».

Тоді святий Прокл разом із іншими достойними мужами побачив, що Іоанн розкрив свої уста й промовив: «Мир усім!».

Під час Богослужіння від мощей Святого отримало зцілення багато хворих. Потім тіло святителя Іоанна Златоустого було покладене у вівтарі під жертовником.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою. Запрошуємо відвідати наші російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x