Як відповідати на агресію проти Церкви з боку близьких?
Агресія і психіка
– Величезною проблемою нашого жорстокого часу є невміння спілкуватися з близькими.
Воно й зрозуміло: адже зараз, коли у багатьох людей розхитана психіка, спілкуватись буває неймовірно важко. Тим більше, якщо співрозмовник упереджено й агресивно ставиться до Церкви.
Є таке поняття – посттравматичний синдром, його часто застосовують до людей, які перенесли важкі випробування для психіки.
Раніше його застосовували насамперед до військових, які пережили бойові дії. Але тепер подібні випробування випали на долю дуже багатьох і багатьох людей, як у зоні бойових дій, так і в тилу. Можна сказати, що всі ми тією чи іншою мірою схильні до цього синдрому.
До цих цілком зрозумілих проблем приєднується ще й величезний вал негативу, який недобросовісні засоби масової інформації виливають на Церкву. Зараз взагалі медіасередовище не тільки в нас, а й майже в усьому світі стало нездоровим простором, небезпечним для будь-якої психіки, тим більше, якщо людина перебуває у стані постійного стресу.
Тому не треба дивуватися, коли наші близькі раптом починають транслювати агресивну брехню про Церкву, яку вони вкладають у голову. Тим більше, не варто гніватися самим у відповідь.
По-перше, гнів – завжди поганий порадник. Відбиваючи агресію співрозмовника, ми її лише подвоїмо, що вже саме собою є гріхом. Але головне, ми й співрозмовника не переконаємо, й виведемо себе зі стану душевної рівноваги.
Як каже апостол: «Від дурних і неосвічених змагань ухиляйся, знаючи, що вони породжують сварки; рабу ж Господа не повинно сваритися, але бути привітним до всіх, учительним, незлобивим, із лагідністю наставляти противників, чи не дасть їм Бог покаяння до пізнання істини, щоб вони звільнилися від сіті диявола, який вловив їх у свою волю»1(2 Тим. 2:23–25).
У цій апостольській настанові хочеться звернути увагу на одну важливу думку: «бути привітним до всіх… чи Бог не дасть їм покаяння до пізнання істини». Іншими словами: не варто бути самовпевненою людиною, адже найчастіше людину позбавляє помилок не наша перемога над ним у словесному поєдинку, але Сам Господь. Наша роль тут мінімальна.
І тим більше важливо не захоплюватися полемікою за правилами сучасних ЗМІ та соцмереж, а перебувати в лагідності та мирному дусі. Як сказав Христос: «По тому пізнають усі, що ви Мої учні, якщо матимете любов між собою» 2(Інн. 13:35).
Наше завдання зараз не стільки навіть переконувати близьких, скільки своїми словами та вчинками являти образ справжніх християн. А для цього необхідні передусім навички терпіння, смирення та особистого благочестя. І це допоможе нам більше ніж формальні знання ведення дискусій.
Митрополит Антоній (Паканич)
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовнучастини сайту N.E.W.O.D.)
