День пам’яті преподобної Марії Єгипетської
1/14 квітня Православна Церква вшановує пам’ять преподобної Марії Єгипетської.
В одному з монастирів Палестини жив старець Зосима у великих чернечих подвигах. Якось його почала бентежити думка про те, що він вже досягнув повної досконалості й не потребує повчань.
У той же час Зосимі з’явився Ангел Господній і сказав, що він добре подвизався, але немає такої людини, яка би могла сказати про себе, що досягнула досконалості. Ангел сказав старцю, що є подвиги ще невідомі йому і важчі за ті, які він звершив. Для того ж, щоб пізнати інші шляхи спасіння, Ангел повелів Зосимі йти в монастир, розташований біля річки Йордан.
Невдовзі старець почав подвизатися у вказаному Ангелом монастирі. Коли настав Великий Піст, він, як і інші монахи обителі, перейшов Йордан і пішов у пустелю для подвигів безмовності.
З метою знайти одного з пустельників Зосима протягом двадцяти днів йшов у глибину пустелі. Там він побачив людину, що почорніла від сонця, з білим, як руно, волоссям. Зосима побіг до неї, однак вона почала тікати. Старець намагався наздогнати її та благав зупинитися, помолитися за нього і благословити.
Коли вони добігли до улоговини, знесилений Зосима посилив свої благання. Тоді та людина звернулася до нього на ім’я і сказала, що не може предстати перед ним, оскільки вона – гола жінка, і попросила старця кинути їй щось зі свого одягу.
Потім поміж старцем та подвижницею зав’язалася розмова, під час якої Зосима попросив Святу помолитися за весь світ і за нього самого. З послуху старцю вона повернулася на схід і почала тихо молитися. Тоді Зосима побачив, як подвижниця піднеслася у повітря, і ще більше злякався. Він подумав, що бачить дух. Свята ж прозріла його думки й назвала себе грішною жінкою, після чого на прохання старця розповіла йому своє життя.
У 12-річному віці Преподобна покинула батьків та вирушила в Олександрію, де протягом 17 років віддавалася нестримному блуду.
Якось вона побачила велику кількість чоловіків, які прямували до моря з наміром плисти в Єрусалим на поклоніння Чесному і Животворящому Хресту Господньому.
Жінка увійшла з ними на корабель, де продовжувала звершувати свої беззаконня, і після прибуття у Святий Град поводила себе так само.
Коли ж настало свято Воздвиження Хреста Господнього, Преподобна разом із народом пішла до церкви. Декілька разів вона намагалася з потоком людей увійти в церковні двері, однак невидима сила не пускала її. Тоді, зовсім знесилена, Свята стала в кутку притвору й почала розмірковувати над тим, чому їй не вдається увійти в храм.
Вона зрозуміла всю мерзенність свого сповненого гріхів життя і почала зі сльозами бити себе в груди та зітхати. Преподобна побачила на стіні ікону Богородиці й почала молити Пречисту Діву, щоб і вона змогла побачити Чесне Древо Хреста Господнього. При цьому жінка обіцяла більше не оскверняти себе блудом і здректися світу.
Після такої молитви Свята без перешкод увійшла до храму та поклонилася Хресту Господньому. Потім, наставлена чудесним голосом, вона причастилася Святих Тайн у церкві, що розташовувалася на березі Йордану. Взявши пару хлібин, Марія перейшла річку та поселилася в пустелі.
Декілька років Преподобна вживала хліб, який взяла з собою, після чого вживала в їжу лише пустельні рослини. Всього в пустелі вона жила 47 років, 17 з яких провела в невпинній боротьбі зі своїми пристрастями.
Упродовж того часу Свята не бачила жодної людини й багато перетерпіла незгод: знемагала від спеки, холоду, голоду спраги та пристрастей, що повставали проти неї, ніби голодні звірі.
Коли Зосима вислухав розповідь святої, то зі сльозами прославив Бога. Преподобна попросила його наступного року не йти на подвиги в пустелю, а у Великий Четвер причастити її Святих Христових Тайн на березі Йордану. При цьому Свята передрекла старцю, що навіть, якщо він і захоче, то не зможе тоді вийти з монастиря.
Наступного Великого Посту Зосима тяжко занедужав і дійсно залишився в монастирі. Коли настав Великий Четвер, він прийшов на берег Йордану з Пречистими Тайнами і чекав на Преподобну.
Вона з’явилася на протилежному березі, перехрестила річку й пройшла по ній, ніби по суші.
Після причастя Святих Тайн преподобна Марія попросила Зосиму прийти наступного року до тієї ж улоговини, де вони колись розмовляли. Потім вона знову перейшла Йордан і вирушила в пустелю.
Через рік старець Зосима знайшов Святу мертвою на вказаному місці. Над її головою був напис, в якому вона повідомляла своє ім’я та час кончини і просила поховати її тіло.
Виявилося, що преподобну звали Марією і померла вона вночі після причастя Святих Христових Тайн. При цьому вона того ж самого дня прибула на місце своїх подвигів, куди Зосима йшов упродовж двадцяти днів.
Коли старець зі сльозами почав копати землю дерев’яним уламком, йому на допомогу прийшов величезний лев. Він вирив передніми лапами для Святої могилу, де старець і поховав її тіло.
Потім Зосима повернувся в монастир і розповів братії житіє преподобної Марії. З того часу було встановлено звершувати пам’ять Святої в день її кончини, яка настала в 522 році. Амінь.
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
