День пам’яті мучеників Амфіана та Едесія
2/15 квітня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Амфіана та Едесія.
Святі Амфіан та Едесій були рідними братами. Вони народилися в язичницькій сім’ї в місті Патари, що у Лікії (малоазійська область). Еллінські науки брати вивчали в місті Бериті (нині Бейрут), де жили цнотливо та доброчесно, чим дивували своїх ровесників.
У цей час вони усвідомили суєту ідолопоклонства та захотіли якомога досконаліше пізнати шлях християнського благочестя.
Коли святі повернулися додому, то їхній батько, який став начальником міста, продовжував разом зі своїми родичами жити нечестиво. Тому Амфіан та Едесій потай покинули своїх близьких і вирушили до Кесарії Палестинської.
Там вони познайомилися з пресвітером Памфілом, який згодом постраждав за істину віру. Вони стали його духовними чадами й сподобилися Святого Хрещення.
У ті часи східною частиною Римської імперії правив Максимін Дака (306 – 313 рр.). Він був жорстоким гонителем християн. За його наказом вбивали всіх, хто сповідує Ім’я Христове.
Багато вірян почали переховуватися від гонінь, а дехто добровільно віддавався в руки мучителів і приймав смерть за істинну віру. До таких належав і святий Амфіан, якому ще не було й 20 років.
Він пішов до язичницького храму, де тоді ігемон Урван звершував жертвоприношення, схопив ігемона за праву руку, в якій той тримав жертву, і почав умовляти його відступити від язичницького нечестя. Одразу розлючений Урван наказав воїнам схопити юнака. Його сильно побили, а потім відвели до в’язниці та закували в кайдани.
Наступного дня Амфіана привели на суд. Нечестивий ігемон схиляв його до ідолопоклонства, але Святий залишався непохитним у своїй вірі.
За це мученика повішали на дереві й почали дерти гострими знаряддями все його тіло та бити залізними прутами по обличчі, шиї та боках. Через це всі ребра Мученика були зламані, а тіло понівечене настільки, що навіть знайомі не впізнавали його.
Потім ноги Амфіана обв’язали просоченим олією льоном і підпалили той льон. Проте й така мука не похитнула доблесного страждальця, і він продовжував голосно сповідувати Христа та викривати язичницьке нечестя. Після цього Мученика знову кинули до в’язниці.
Через три дні Амфіан втретє постав перед мучителями, які намагалися схилити його до жертвоприношення. Однак Святий був твердий у своїй вірі, й тому зазнав нових катувань. Згодом до тіла Амфіана прив’язали важкий камінь і кинули Святого в море.
Тієї ж миті на морі здійнялися сильні хвилі, земля затрусилася й затрусилося саме місто. Це дуже злякало язичників.
Морські ж хвилі винесли на берег тіло Христового страждальця, кончина якого настала 2-го квітня 306 р.
Опісля схопили багато інших християн, а також і святого Едесія. Разом із багатьма віруючими в Істинного Бога Едесія послали для роботи на мідні рудники в Палестину. Через деякий час після цього його відвели в єгипетське місто Олександрію.
Одного разу Святий побачив там, як язичницький князь Ієроклей віддає жінок та дівиць християнок для наруги язичникам. Едесій не стерпів такого знущання, кинувся на князя, вдарив його в обличчя, повалив на землю та продовжував бити.
Проте воїни одразу схопили Святого та піддали тяжким катуванням, після чого, як і його брата, втопили в морі. Так і святий Едесій сподобився прийняти мученицький вінець і тепер разом із братом своїм Амфіаном радіє в Обителях Небесних. Кончина святого Едесія настала близько 310 р.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
