Навіщо ходити до храму щонеділі?

Навіщо ходити до храму щонеділі?

Іноді священника запитують: “Навіщо ходити до храму щонеділі? І починають виправдовуватися: “Нам потрібно виспатися, побути з сім’єю, зробити хатні справи, а тут потрібно вставати та йти у церкву. Для чого?”

___________________________________________________________________________________________

Звичайно, для того, щоб пояснити свою лінь, можна знайти різні заперечення. Але спочатку слід зрозуміти, який сенс у щонедільному ходінні до храму, щоб потім співставити вже з ним наше самовиправдання.

Поминай день суботній

Адже вимога регулярно відвідувати храм не вигадана людьми, а дана ще у десяти заповідях: «Поминай день суботній, щоби святкувати його; шість днів працюй і роби всякі справи твої, а день сьомий – субота – Господу, Богу твоєму; не роби тоді ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні рабиня твоя, ні скот твій; бо в шість днів створив Господь небо та землю, море і все, щоб у ньому, а в день сьомий відпочив; тому благословив Господь день суботній та освятив його» 1(Вих. 20,8-11).

За порушення четвертої заповіді у Старому Заповіті була смертна кара, як і за вбивство. У Новому Заповіті великим святом стала неділя, тому що Христос, воскреснувши із мертвих, освятив цей день.

За церковними правилами той, хто порушує цю заповідь, має бути відлучений від церкви. Згідно 80-ого правила VI Вселенського Собору, «якщо хто – єпископ або пресвітер, чи диякон, чи (хто-небудь) із тих, хто належить до кліру, не маючи ніякої поважної причини або перешкоди, якою би надовго був усунений від своєї церкви, але перебуваючи у ній, у три недільні дні протягом трьох тижнів не прийде на церковне зібрання, то клірик нехай буде відлучений з кліру, а мирянин – від спілкування».

Мета нашого життя

Навряд чи Творець став би давати нам безглузді накази, але ж і церковні правила написані зовсім не для того, щоб мучити людей. У чому ж сенс цієї заповіді?

Все християнство виростає з самоодкровення Бога Трійці, явленого через Господа Іісуса Христа. Входження у Його внутрішнє життя, участь у Божественній славі – це мета нашого життя. Але оскільки «Бог є любов, і той, хто перебуває в любові перебуває в Бозі, і Бог у ньому»2(1 Інн. 4, 16), за словами апостола Іоанна, то і ввійти у спілкування з Ним можна тільки через любов.

За словами Господа, весь закон Божий зводиться до двох заповідей: «Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю і всім розумінням твоїм: це є перша і найголовніша заповідь; друга ж подібна їй: возлюби ближнього свого, як самого себе; на цих двох заповідях затверджується весь закон та пророки»3(Мф. 22, 37-40). 

Чи можна виконати заповіді без відвідування храму?

Але хіба можна ці заповіді виконати без відвідування храму? Якщо ми любимо людину, то хіба не намагаємося частіше з нею зустрічатися? Хіба можна собі уявити, щоб закохані уникали зустрічей одне з одним?

Так, можна спілкуватися і телефоном, але набагато краще говорити особисто. Так і людина, яка любить Бога, буде прагнути до Нього на зустріч. Прикладом для нас нехай буде цар Давид. Коли він був у вигнанні, то плакав кожен день, коли не міг ввійти у дім Бога: «Згадуючи про це, виливаю душу мою, тому що я ходив у багатолюдді, вступав з ними у дім Божий з гласом радості та славослов’я».

Саме це ставлення і породжує потребу у відвідуванні храму Божого та робить його внутрішньо необхідним.

Церква – наша мала небесна батьківщина

І це не дивно! Адже до храму Божого безперервно зверненні очі Господа. У храмі Сам Він перебуває Своїм Тілом та Кров’ю. У храмі Він відроджує нас у Хрещенні, тому церква – наша мала небесна батьківщина. У храмі Бог прощає нам гріхи у Таїнстві Сповіді, Він дає нам Сам Себе у святішому Причасті. Хіба десь можна ще знайти такі джерела нетлінного життя?

За словами древнього подвижника, ті, хто протягом тижня воюють із дияволом, прагнуть у суботу та неділю прибігти до джерела живої води Причастя у церкву, щоб вгамувати спрагу серця та відмити себе від бруду на совісті.

За давньою оповіддю, олені полюють на змій та з’їдають їх, а потім біжать до джерела. Так само й  ми повинні прагнути до храму, щоби спільною молитвою охолодити роздратування нашого серця.

За словами священномученика Ігнатія Богоносця, «намагайтеся частіше збиратися для Євхаристії та славослов’я Бога. Бо якщо ви часто збираєтеся разом, то позбавляються влади сили сатани й однодумністю вашої віри руйнуються згубні його справи. Немає нічого кращого за мир, бо ним знищується всяка брань небесних і земним духів» 4(сщмч. Ігнатій Богоносець. Послання Єфесянам).

У храмі Господь захищає нас

Багато хто боїться, щоб не зурочили, не навели порчі чи чародійства. Багато втикають всі косяки голками, навішуються, як новорічні ялинки, амулетами, коптять усі кутки свічками та забувають, що церковна молитва одна тільки й може врятувати людину від засилля диявола. Адже він тремтить від сили Бога та не здатен нашкодити тому, хто перебуває у Божій любові. Але мало того, що у храмі Господь захищає нас і дає нам сили, Він ще навчає нас, адже все богослужіння – це істинне училище Божої любові. 

...у храмі Господь захищає нас і дає нам сили, Він ще навчає нас, адже все богослужіння – це істинне училище Божої любові.

Ми чуємо Його слово, згадуємо Його чудесні справи, дізнаємося про наше майбутнє. Воістину «у храмі Бога все говорить про Його славу» 5(Пс.28, 9).

Перед нашими очима проходять подвиги мучеників, перемоги подвижників, мужність царів та священників. Ми дізнаємося про Його таємничу природу, про те спасіння, яке дав нам Христос. Тут ми радіємо світлому Христовому воскресінню. Недаремно ми називаємо недільне богослужіння «малою Пасхою».

Часто нам здається, що все навколо жахливо, страшно та безнадійно, але недільна служба говорить нам про наші позамежній надії. Недаремно пророк Давид говорить, що «ми думали, Боже, про щедроти Твої посеред храму Твого» 6(Пс. 47,10). Недільна служба – кращий засіб проти тих численних депресій і печалей, які трапляються у сірому повсякденні.

Недільна служба – кращий засіб проти тих численних депресій і печалей, які трапляються у сірому повсякденні.

Це – блискуча веселка Божого завіту серед туманів загальної суєти.

Наше святкове богослужіння має своїм серцем молитву та роздум про священне Писання, читанням якого в церкві володіє особливою силою.

Так, один подвижник бачив, як з уст диякона, який читав на недільній Літургії слово Боже, піднімалися вогняні язики. Вони очищали душі тих, хто молився, і піднімалися на Небеса.

Помиляються ті, хто віддаляються від церковноо зібрання

Ті, хто кажуть, що зможуть почитати Біблію й вдома, нібито для цього не треба йти до храму, помиляються. Навіть якщо вони дійсно відкриють вдома Книгу, то їх віддалення від церковного зібрання завадить їм зрозуміти сенс прочитаного.

Перевірено, що той, хто не бере участь у святому Причасті, практично не зможе освоїти волю Божу. І це не дивно! Адже Святе Письмо подібне до інструкції для отримання небесної благодаті. Але якщо просто читати інструкцію, не намагатися, наприклад, скласти шафу чи скористатися програмою, то вона залишитися незрозумілою та швидко забудеться.

Адже відомо, що наша свідомість швидко відфільтровує інформацію, якою не користуються. Тому Писання невіддільне від церковного зібрання, бо й дане воно було саме Церкві.

Навпаки ж, ті, хто побував на недільній Літургії й після цього вдома взяв Святе Письмо, побачать у ньому ті сенси, які не помітили би ніколи.

Часто буває, що саме на свята люди дізнаються волю Божу про себе. Адже, за словами прп. Іоанна Лествичника, «хоча Бог і завжди нагороджував рабів Своїх дарами, але найбільше в річні та Господські свята» 7(Слово особливо до Пастиря. 3, 2).

Не випадково ті, хто регулярно ходить до храму, дещо інші й за зовнішнім виглядом, і за душевним станом. З одного боку, для них чесноти стають природними, а з іншої – часта сповідь заважає робити серйозні гріхи.

Так, у християн часто пристрасті також загострюються, бо ж сатана не бажає, щоб люди, зліплені з праху, піднімалися на Небеса, звідки він був вигнаний. Тому сатана й нападає на нас, як на своїх ворогів. Але ми не повинні його боятися, а тільки битися з ним та перемагати.

...сатана й нападає на нас, як на своїх ворогів. Але ми не повинні його боятися, а тільки битися з ним та перемагати.

Адже тільки той, хто переможе, наслідує все, сказав Господь8(Одкр. 21, 7).

Молитва в храмі – вияв нашої любові до ближніх

Якщо людина каже, що вона християнин, але не спілкується у молитві зі своїми братами, то яка же вона вірянка?

За справедливим словом найбільшого знавця законів, патріарха Антіохійського Феодора Вальсамона, «з цього відкривається одне з двох – або те, що такий не докладає ніякого зусилля для виконання божественних повелінь про молитву до Бога, або він не є вірянином. Бо чому ж він протягом двадцяти днів не захотів бути в церкві з християнами та мати спілкування з вірним народом Божим?»

…У храмі ми відсторонюємося від суєти та можемо помолитися і за наші біди, і за всю Землю. У храмі ми просимо Бога зцілити хвороби наших рідних, звільнити полонених, зберегти тих, хто подорожує, врятувати тих, хто гине.

У храмі ми спілкуємося і з тими, хто пішов із цього світу, але не покинув Церкву Христову. Померлі, коли з’являються, благають помолитися за них у храмі. Вони говорять, що кожен спомин для них – як день народження, а ми часто нехтуємо цим.

Де ж тоді наша любов? Уявимо собі їх стан. Вони без тіла, причаститися не можуть, зовнішніх добрих справ (милостині) теж робити не можуть. Чекають вони від своїх рідних та друзів підтримки, а отримують тільки відмовки.

Це все одно, що сказати голодній матері: «Вже прости, не дам я тобі поїсти. Спати дуже вже хочеться». Але ж для померлих церковна молитва – справжня їжа (не горілка, яку наливають на кладовищі, нікому не потрібна, крім бісів та пияк).

…для померлих церковна молитва – справжня їжа (не горілка, яку наливають на кладовищі, нікому не потрібна, крім бісів та пияк).

І святі угодники, які удостоїлися прославлення, чекають нас у храмі. Святі ікони дають їх побачити, їх слова промовляють на службі, так і самі вони часто відвідують дім Божий, особливо у свої свята. Вони разом із нами моляться Богу, і їх могучі славослов’я як орлині крила підносять церковну молитву просто до Божественного престолу.

І не тільки люди, але й безтілесні ангели беруть участь у нашій молитві. Люди співають пісні Ангелів (наприклад, «Трисвяте»), а Ангели підспівують нашим гімнам («Достойно є»).

За церковним переданням, у кожному освяченому храмі над престолом завжди стоїть ангел, який підносить молитву Церкви до Бога, а біля входу до храму стоїть блаженний дух, який слідкує за думками всіх, хто входить і виходить із церкви. Ця присутність цілком відчутна. Не дарма ж багатьом нерозкаяним грішникам стає погано у храмі – це сила Божа відкидає їхню гріховну волю, і ангели карають їх за беззаконня. Таким людям потрібно не ігнорувати церкву, а розкаятися, отримати прощення в Таїнстві Сповіді та не забути подякувати Творцю.

Священник  Даніїл Сисоєв. Для чого ходити до храму кожної неділі

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
1 Коментар
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
trackback
Чи є фанатизмом щонедільне відвідування храму? | N.E.W.O.D
27 днів тому

[…] Ходити до храму потрібно, але чому щонеділі? Для чого цей фанатизм? […]

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x