День пам’яті святителя Афанасія

2/15 травня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Афанасія,
Патріарха Царгородського, Лубенського чудотворця.

Святий Афанасій народився в 1597 році на острові Крит у місті Ретимні в знатній грецькій сім’ї Пателаріїв. Рід Святого мав близькі родинні зв’язки з царським родом Палеологів і відрізнявся високою інтелектуальністю. Так батько Афанасія Григорій прославився як вчений, філософ, публіцист.

Освіту отрок здобував у школі Аркадійського монастиря на Криті. Він досконало оволодів різними науками, вивчив древньогрецьку, латинську, арабську та італійську мови. Крім того Афанасій мав прекрасну зовнішність і користувався увагою у вищому суспільстві.

У миру на нього чекало блискуче майбутнє. Однак юнак прагнув до тихого благочестивого життя й прийняв чернечий постриг. Він почав віддавати весь свій час розумовій молитві та вивченню Святого Письма.

Згодом як видатного проповідника й тлумача Слова Божого Афанасія викликали в Царгород, звідки направили наставляти Христовій віри валахів та молдаван. Під час того служіння Святий переклав новогрецькою Псалтир, що пізніше зберігався на острові Патмос у монастирі на честь апостола Іоанна Богослова.

У 1631 році Афанасія звели в сан єпископа, а потім – митрополита Фессалонікійського (Солунського). Так Святий ступив на тісний шлях, сповнений печалей і фізичних страждань.

Фессалонікійська митрополія, до якої входила і Свята Гора Афон, була сильно розорена турками. Православна Церква знаходилася у тяжкому стані. У церковному управлінні панував безлад, розум людей знаходився в сум’ятті. Афанасій був готовий відмовитися від сану, але вирішив твердо нести призначений йому Господом хрест.

Не лише у Фессалоніках, а й на всій завойованій території турки чинили сильні утиски православним. Багато істинно віруючих у Христа прийняли мученицьку кончину. Немало було й відступників.

Крім турків Православну Церкву бентежили католики та протестанти. Перші хотіли підкорити Східну Церкву папі Римському, а другі – замінити Православне віровчення своїм, єретичним.

Бувало, щоб заручитися підтримкою католиків чи протестантів, Константинопольські патріархи вступали з ними в дружбу, що викликало сумніви в істинності сповідування ними Православної віри.

Патріарх Кирил Лукаріс мав дружні стосунки з протестантами. Це не задовольняло папістів, які хотіли, щоб патріарший престол зайняв їхній однодумець Кирило Контаріс, єпископ Верійський. Тому католики обмовили перед султаном у зраді Кирила Лукаріса, і останнього засудили до заслання.

Православні не хотіли мати патріархом папіста й наполягали на тому, щоб попереднього патріарха, до його повернення із заслання, замінив митрополит Афанасій. Таким чином у 1634 році Святого звели в сан патріарха, за що султану було сплачено 180 тис. карбованців згідно зі встановленим турками правилом брати плату при поставленні нового патріарха.

Невдовзі повернувся Кирил Лукаріс, і святитель Афанасій добровільно поступився йому престолом. Однак, не дивлячись на це, Святого звинуватили у сплаті туркам великої суми грошей і піддали суду. Суд виправдав Святителя, і він, обезчещений, вирушив на Афон. Там Афанасій ревно подвизався та заснував нову обитель, що пізніше отримала назву руського Свято-Андріївського Скиту.

Через рік Святитель побував в Італії. Папа Римський намагався схилити його до католицтва та пообіцяв місце серед католицьких архієреїв. Пропозицію папи Святий із обуренням відхилив.

У 1638 році Афанасія хотіли вдруге звести на Константинопольський престол. На перешкоді цьому стали папісти, і престол зайняв згаданий Кирил Верійський.

Святий Афанасій знову почав керувати Фессалонікійською митрополією, яка прийшла в ще більший занепад. У зв’язку з цим Святитель просив допомоги в Російського царя Михаїла Федоровича, однак допомога надходила невелика.

Через деякий час новий Константинопольський патріарх Парфеній погрозив Святому позбавленням сану, якщо той не буде сплачувати кошти на його (патріарха) утримання. Дійшло до того, що за борги Афанасій опинився у в’язниці, де перетерпів багато напастей.

Згодом, щоб розрахуватися з боргами, він особисто вирушив до московського царя просити допомоги. Дорогою Святитель захворів і провів у Молдові дев’ять років. При цьому він продовжував піклуватися про свою митрополію та дбав про благоустрій і Молдовської Церкви.

У 1652 році Святого вдруге звели на Константинопольський престол. До цього часу турки вже вбили трьох патріархів. Протестанти – вороги Афанасія – почали поширювати чутки про його прихильність до католицизму.

Під час проповіді в патріаршій церкві Святитель запевнив паству в неправдивості поширюваних чуток. Його слова обурили папістів, і для людей вони перетлумачили їх так, нібито Святий говорив на користь папи.

Разом із тим католики порадили туркам стягнути з Афанасія додаткову плату за поставлення в патріархи. Тоді Святитель, який не міг сплатити борги і мав підірване здоров’я, відмовився від патріаршества. Він вирушив у Молдову й у місті Галаці почав будувати монастир.

На той час серби, молдавани, валахи, греки та інші народи створили союз, щоб спільними зусиллями прогнати турків із Константинополя. До них приєдналися й українці.

Святому Афанасію доручили переконати руського царя Олексія Михайловича очолити визвольну боротьбу. Тому Святитель знову вирушив у Москву. Цар прийняв Патріарха прихильно, проте звершенню задуманої справи стала на перешкоді війна Росії та Польщі за українські землі.

На зворотному шляху Афанасій зупинився в Лубенському монастирі, де через місяць відійшов до Бога. Чесна кончина Святителя настала в квітні 1654 року. 

У 1662 році на прохання Митрополита Газського Паїсія (Лігаріда), що проїжджав через Лубни, останки Патріарха винесли з-під спуда. Вони виявилися нетлінними й пахли — лише вбрання, крісло та три пальці на одній руці не збереглися. Від мощей почали подаватися чудесні зцілення хворим.

У 1936 році, коли безбожною владою розкривалися раки з мощами святих, осквернялися храми, до тогочасної столиці України, в місто Харків, привезли з цією метою й мощі святителя Афанасія. Але побоювання викликати міжнародний скандал (все-таки він був греком) та унікальність поховання, в сидячому положенні, врятували святиню від знищення. Їх передали до харківського історичного музею, де вони перебували до 1943 року.

Коли під час німецької окупації знову відкрився Благовіщенський собор, туди перенесли мощі святителя Афанасія та святителя Мелетія, архієпископа Харківського.

Нині мощі патріарха Афанасія відкрито почивають у місті Харкові в Благовіщенському кафедральному соборі й подають допомогу всім, хто молитовно з вірою звертається до Святителя.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)