День пам’яті преподобного Євфимія Нового, Солунського

15/28 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Євфимія Нового, Солунського.

Преподобний Євфимій, у Святому Хрещенні Нікита, народився у 824 році в поселенні Опсо поблизу міста Анкіри в малоазійській провінції Галатії.

Його батьки були багатими благочестивими людьми, відрізнялися своєю доброчесністю, допомагали бідним. Нікита ж був сповнений благодаті Святого Духа, уникав дитячих забав, любив церковне Богослужіння.

На сьомому році життя він втратив батька й став старанним помічником матері, яка залишилася вдовою з трьома дітьми.

Коли Нікита досягнув зрілого віку, матір підшукала розумну й скромну дівчину на ім’я Євфросинія, з якою юнак і одружився. Згодом у подружжя народилася дочка Анастасія.

Святий, який прагнув чернецтва, визнав її достатньою втіхою для матері й дружини та покинув свій дім. Невдовзі він прийшов на гору Олімп, де прославився подвигами преподобний Іоанікій Великий.

Коли послухати повчаня Іоаннікія зібралося багато народу й серед натовпу був Нікита, Іоанікій звернув увагу братії на юнака, сказав, що він убивця, і повелів схопити та зв’язати його.

Тоді покірний і слухняний Нікита дійсно визнав себе вбивцею, достойним тяжкої кари. Монахи приступили до святого, щоб виконати повеління, однак Іоанікій сповістив, що звинуватив юнака лише для випробування, й прославив його.

Нікита уникав слави та пішов до іншого старця на ім’я Іоанн. Старець постриг Нікиту в чернецтво з іменем Євфимій і навчив скитської безмовності та подвижництва.

Згодом він наказав юнаку подвизатися в кіновії (обитель, де монахи їжу та одяг отримують від монастиря, а разом із тим трудяться на його благо). Там святий спочатку виконував найнижчі послухи та терпів образи й насмішки з боку деяких монахів. Помисли про залишених близьких та багатство тривожили його душу.

Через деякий час Євфимій вирішив звершувати пустельницькі подвиги. Оскільки старець Іоанн уже спочив, інший великий подвижник на ім’я Феодор благословив святого на новий подвиг і постриг у велику схиму.

Після цього Євфимій помандрував на Афон. По дорозі він передав своїм близьким хрест і сповістив, що в них більше немає родича Нікити, а є монах Євфимій, який радить їм наслідувати його приклад.

На Афоні преподобний подвизався з монахом на ім’я Іосиф. Якось Євфимій сказав Іосифу, що порушенням заповідей Господніх вони уподібнилися до нерозумних скотів, і запропонував визнати себе за скотів і сорок днів, нахилившись до землі, їсти лише траву. Що вони й зробили.

Невдовзі Євфимій схилив Іосифа до 3-річного перебування в печері. У той час подвижники спали на голій землі, терпіли укуси комах та їли лише жолуді й каштани, що росли поблизу. Через рік Іосиф не стерпів такого подвигу й залишив Євфимія самого. Преподобному ж довелося перетерпіти численні напасті.

Коли минуло 3 роки, святий залишив печеру. За печерою його вже очікувало багато подвижників, які почули про нього від Іосифа. Угодник Божий звернувся до них зі словом повчання, а потім пішов на Олімп за проханням старця Феодора, який хотів подвизатися на Афоні.

Невдовзі разом із Феодором Євфимій повернувся на Афон і звершив новий подвиг – подвиг служіння болящим. Він спорудив для старця келію та доглядав за ним до того часу, допоки заради отримання лікарської допомоги Феодор не відбув у Солунь, де й помер.

Щоб поклонитися гробу померлого, Євфимій прийшов у це місто. Там святого вже зустрічав народ, який хотів отримати від нього благословення. Невдовзі, як і Симеон Стовпник, Євфимій зійшов на стовп неподалік від Солуні.

Туди за повчанням та зціленням до нього почали приходити люди. Безмовність святого порушувалася, й він вирішив знову поселитися на Афоні. Перед тим, як покинути Солунь, Євфимія висвятили у диякона.

Оскільки Афон у той час був густо заселений подвижниками, преподобний обрав інше місце для своїх подвигів – острів «Нових». Туди він прибув разом із монахами Симеоном та Іоанном Коловим.

Невдовзі на острів приплили сарацини й взяли монахів у полон. Коли ж вони відправилися в подальшу путь, корабель зупинився посеред моря та не міг рушити з місця. Тоді араби відвезли подвижників назад на острів, але не віддали їм їхнє майно. Корабель нечестивих знову зупинився, й вони були змушені повернути вкрадене.

Один із арабів почав нещадно бити Іоанна Колова. Святий же Євфимій передрік сарацинам за це Божу кару. Дійсно на їхній корабель напали римські військові кораблі, й нечестиві самі потрапили до полону.

Після цього випадку монахи залишили острів і повернулися на Афон, звідки Євфимій перейшов у Врастаму. Там довкола нього зібралося багато монахів. Для них преподобний спорудив келії, а сам поселився в рові.

Розум і серце угодника Божого настільки очистилися, що він удостоївся Божественних видінь. За одкровенням Господнім він зійшов на вершину Перістеру неподалік від Солуні й знайшов там підвалини храму апостола Андрія Первозванного.

З допомогою місцевих жителів святий почав його відбудовувати. На цьому місці зібралася братія, й був заснований новий монастир.

Святий Євфимій удостоївся від Господа дару прозорливості та звершення чудес. Він багатьох наставив на шлях чернецтва і постриг у монахи. Стараннями й турботами преподобного виникло багато монастирів. Прийняли чернечий постриг і близькі святого, окрім дочки, яка вийшла заміж.

Наприкінці життя угодник Божий певний час подвизався на своєму стовпі біля Солуні, потім жив на Афоні, а перед самою кончиною віддалився на так званий «Священний острів», де і спочив 15 жовтня 889 року. Згодом його мощі були перенесені в Солунь.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)