Пам`ять святителя Інокентія, архієпископа Херсонського й Таврійського

25 травня/7 червня Православна церква вшановує пам`ять святителя Інокентія, архієпископа Херсонського й Таврійського.

Святий Інокентій, в миру Іван Олексійович Борисов, народився в 1800 році в місті Єльці Орловської губернії. Його батько – священник – відрізнявся простотою та добрим життям. Матір святителя Акіліна не знала грамоти, але була розумною та набожною. Основою її життя були хрест і молитва. Свою сім’ю вона лікувала єлеєм від чудотворних ікон, проскурами, ладаном та іншими священними предметами. Крім цього Акіліна використовувала трави.
Вдома Іван навчився писати, вивчив Часослов та Псалтир.

У 1819 році юнак закінчив семінарію та розпочав навчання в Київській духовній академії. Він так старанно навчався, що іноді віддавав навчанню цілі ночі. Багато часу Іван приділяв складанню та опрацюванню проповідей.
У 1823 році святий закінчив академію й став інспектором та професором церковної історії в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії. Через декілька місяців після цього Іван Борисова призначили ректором Санкт-Петербурзького духовного училища. На той час він прийняв чернечий постриг і був хіротонісаний в ієромонаха

У 1824 році святий почав працювати в Санкт-Петербурзькій духовній академії, а в 1836 році удостоївся сану архімандрита.
Інокентій цікавився природничими науками та вважав, що знання цих наук якнайкраще служить богослов’ю. В середовищі науковців він усталював добрі взаємини.
Протягом 9 років святий займав посаду ректора та керував духовною академією. Він ставився до студентів ласкаво й особливо піклувався про тих, кого спіткало нещастя.
Святий мав проповідницький талант, за що його згодом стали називати «Руським Златоустим». Поряд із проповідями Інокентій писав наукові твори та займався перекладами.
Для святого природа була другою Біблією, яка говорить про велич Творця. Такий погляд на природу він висвітлював у своїх проповідях.

За літературні досягнення Інокентій був прийнятий у члени Імператорської Академії Наук та різних наукових товариств. Проповіді угодника Божого перекладали іншими мовами.
У 1836 році архімандрит Інокентій був посвячений у єпископа Чигиринського, а в 1840 році став управляти Вологодською єпархією, наприкінці того ж року його перевели в Харківську єпархію, де святитель служив близько семи років. Тоді він відновив Ахтирську та Святогірську чоловічі обителі, відкрив Нікольський жіночий монастир.
У 1845 році Інокентій удостоївся сану архієпископа, а через три роки зійшов на Херсоно-Таврійську архієрейську кафедру. На православних цієї єпархії постійно негативно впливали татари, євреї, німецькі колоністи.
Святитель Божий зайнявся відновленням християнських пам’яток, що знищили татари. Так, на руїнах древнього міста Херсонеса (Корсуня), де був хрещений рівноапостольний князь Володимир Великий, поблизу залишків соборного храму була споруджена церква в ім’я рівноапостольної княгині Ольги з приміщенням для монахів. Також був відновлений храм в Інкерманській скелі й там  же влаштований невеликий скит.
Коли святий Інокентій подорожував Кримом, то заради молитви усамітнювався на вершинах гір, де колись подвизалися древні подвижники.
Під час Кримської війни (1853 – 1856 рр.) архієпископ Інокентій обходив війська та підбадьорював воїнів. Поранених він утішав у лазаретах, де лютував згубний тиф.
У 1855 році святий став членом Святійшого Синоду.
Посиленні труди та тривоги похитнули здоров’я архіпастиря, і 25 травня 1857 року він відійшов до Господа.
У 1997 році Руською Православною церквою святитель Інокентій був пошанований у лику святих.
Слава Богу вовіки. Амінь.