Мученик Феодот, мучениця Олександра та інші з ними

Мученик Феодот, мучениця Олександра та інші з ними

18/31 травня Православна Церква вшановує память постраждалих за Христа: мученик Феодот; мучениці діви: Олександра, Текуса, Клавдія, Фаїна, Євфрасія, Матрона та Іулія.

Святі Феодот, Олександра, Текуса, Клавдія, Фаїна, Євфрасія, Матрона та Іулія постраждали за Христа на початку IV сторіччя в галатійському місті Анкірі (нині столиця Туреччини Анкара).

Мученик Феодот, прозваний «корчмарем», був одружений і придбав готель. Він відрізнявся благочестям, чистотою життя й звершував численні благодіяння. Святий вважав піст основою всякої доброї справи й умертвляв своє тіло.

Разом із виконанням обов’язків власника готелю він звершував апостольську діяльність і привів багатьох еллінів та іудеїв до істинної віри. Наділений благодатними дарами Феодот зцілював душевні та тілесні недуги.

Нечестивий римський імператор Діоклетіан (284 – 305 рр.) поставив ігемоном Анкіри жорстокого Феотекна, який пообіцяв, що наверне до язичництва всіх анкірських християн. Тоді багато віруючих в Істинного Бога залишили місто й поселилися в пустелях і горах. Божі храми розорялися, майно християн розграбовувалося, а сповідники Христа потрапляли в темниці, зазнавали катувань та страти.

Феодот ОлександраМіж тим в Анкірі настав голод. Феодот надавав прихисток християнам у своєму готелі, годував голодних, піклувався про ув’язнених, потай забирав і хоронив тіла мучеників.

Його готель перетворився на богадільню та храм Божий, де ієреї звершували Богослужіння.

Якось угодник Божий вирушив у поселення Малос, де завершив свій подвиг мученик Валент. Тіло мученика кинули в річку Галіос.

Феодот розшукав мощі Валента й поховав з честю. На зворотному шляху він зустрів християн, викуплених ним із рук мучителів.

Християни кланялися йому та дякували за благодіяння, а Феодот запропонував їм пообідати разом із ним.

Вони розташувалися на гарному узвишші, де росло багато дерев, цвіли квіти, чувся спів птахів. Феодот послав двох християн у поселення за священником, оскільки звик вживати їжу зі священницького благословення.

Невдовзі вони повернулися з пресвітером Фронтоном. Після трапези Феодот сказав отцю Фронтону, що це місце дуже гарне та зручне для погребіння святих мощей.

Священник попросив його потрудитися та доставити туди мощі мученика. У відповідь Феодот пообіцяв, що мощі скоро будуть принесені, і сказав спорудити на цьому місці церкву. При цьому він дав пресвітеру свій перстень.

У той час у Анкірі жили сім благочестивих дів, які з юного віку обручили себе Безсмертному Жениху, берегли душевну та тілесну чистоту й зістарілися в подвигах. Найстарша з них, Текуса, була тіткою святого Феодота.

Нечестивий ігемон схопив угодниць Божих і по-всякому катував їх, після чого віддав на осквернення порочним юнакам. Коли один із блудників хотів звершити насилля над Текусою, вона припала до його ніг і почала вмовляти не торкатися до їхніх виснажених тіл, що вже наче мертві, й скоро стануть поживою птахів та звірів.

Текуса показала юнаку своє сиве волосся та нагадала, що в нього є матір, яка так само зістарілася, як і вона. Своїми словами мучениця зворушила черстві серця юнаків. Вони зі сльозами відійшли від стариць і не заподіяли їм шкоди.

Після того ігемон наказав дівам стати жрицями богині Артеміди та омити, за звичаєм, ідолів у найближчому озері. Язичники урочисто святкували день омивання ідолів і всенародно везли їх до води.

Святих дів Текусу, Олександру, Клавдію, Фаїну, Євфрасію, Матрону та Іулію оголили для наруги й повезли перед ідолами на окремих колісницях.

На березі озера мучениці відмовилися виконати язичницький ритуал. Їх потопили в глибокому місці, прив’язавши до шиї камені. Ігемон Феотекн поставив варту, щоб християни не змогли витягнути з води чесні мощі.

Свята Текуса з’явилася Феодоту уві сні й попросила не залишати їхніх тіл на поживу рибам, при цьому вона передрекла йому мученицький подвиг і сказала берегтися зрадника.

У темну пору доби разом із другом Поліхронієм та іншими християнами Феодот вирушив до озера. Лампада, що з’явилася чудесним чином, освітлювала їм шлях. З’явилися Феодоту й двоє святих, які сказали, що їх Господь послав йому на допомогу.

Коли Феодот із супутниками наблизився до озера, здійнялася страшна буря, почалася гроза й полив сильний дощ. Розташована на березі варта побачила оточеного яскравим сяйвом великого мужа зі списом та щитом у руках. То був мученик Сосандр.

Налякані дивним видінням вартові кинулися тікати. Вітер відігнав води озера, і християни забрали чесні рештки. Вони відвезли їх до храму й поховали з честю.

Ігемон, дізнавшись про те, що сталося, дуже розлютився й посилив гоніння на християн. Серед інших потрапив до рук мучителів Поліхроній. Він перетерпів багато катувань, але злякався усічення голови й видав святого Феодота.

Язичники довідалися й про місце поховання мощей мучениць, розкопали їхні могили та спалили чесні мощі.

Святий Феодот почав готуватися до мученицької кончини. Він попрощався зі своїми близькими та заповів віддати його тіло священнику Фронтону.

Угодник Божий сам прийшов на судилище, де ігемон обіцянками почестей, слави та багатства почав схиляти його до ідольського жертвоприношення.

У відповідь мученик викрив мерзенність язичницьких богів і проповідував Істинного Бога. Феотекна розлютили слова Святого, і він наказав катувати його.

Кати довго терзали тіло Феодота залізними знаряддями, поливали його рани змішаним із сіллю оцтом, обпалювали ребра свічками. Потім мученика били по устах, ламали його щелепи та зуби. Зрештою всі кати знесилилися від тривалого катування. Зрештою Феодота ув’язнили в темниці.

Після 16-денного ув’язнення угодника Божого привели на судилище. У відповідь на облесливі вмовляння ігемона вклонитися язичницьким богам Мученик висловив готовність перетерпіти за Господа Іісуса Христа будь-які муки.

Феодота терзали залізними знаряддями й тягнули по розжарених черепках, через що його тіло являло собою суцільну рану. Мученик мужньо терпів катування, славив Господа й ганьбив катів і воїнів за їхню неміч.

Зрештою Феотекн наказав усікти Святого мечем, а його тіло спалити. Феодота вивели за місто на місце страти, де він помолився Богу й схилив під меч свою голову.

Коли воїни хотіли спалити тіло Мученика, здійнялася страшенна буря, що перешкодила здійснити злий задум. Тоді біля чесних мощей поставили варту.

З Божого Промислу повз те місце проходив священник Фронтон, який віз на віслюку в місто на продаж смачне вино. Коли він наблизився до намету вартових, його віслюк спіткнувся й впав.

Воїни поспішили допомогти Фронтону та запропонували переночувати разом із ними, оскільки настала ніч. Пресвітер погодився і пригостив вартових вином, а ті в свою чергу роповіли, що вони охороняють на цьому місці.

Фронтон подякував Господу й дозволив воїнам випити стільки вина, скільки вони забажають. Коли п’яні вартові заснули, він прив’язав мощі Феодота до свого віслюка, одягнув на палець Мученика його перстень і відпустив тварину йти назад у поселення.

Вранці Фронтон пожалівся воїнам, що віслюк пропав, і вирушив його шукати. Віслюк же дивним чином привіз тіло Святого на місце, яке той колись похвалив, як зручне для поховання мученицьких мощей.

Пресвітер Фронтон скликав християн і поховав мощі Феодота з честю. Пізніше він збудував на тому місці в ім’я Мученика церкву.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
1 Коментар
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
trackback
День пам'яті преподобного Ісаакія | N.E.W.O.D
1 день тому

[…] імператор Валент, який керував Східною половиною Римської імперії у 364 […]

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x