День пам’яті преподобного Симеона Дивногорця

День пам’яті преподобного Симеона Дивногорця

24 травня/6 червня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Симеона Дивногорця.

Святий Симеон народився у Антиохії в подружжя Іоанна та Марфи. У юному віці Марфа вирішила обручити себе Христу та зберігати цноту. Батьки ж наполягали на її вступі в шлюб, і вона зі сльозами молилася Богу в церкві святого Іоанна Предтечі. Там дівиця мала видіння, згідно з яким послухалася батьків і вийшла заміж.

Після одруження Марфа часто молила Предтечу Господнього, щоб він випросив у Бога для неї дитя чоловічої статі, яке обіцяла посвятити на служіння Господу.

Одного разу вона задрімала в церкві й побачила в сновидінні Іоанна Хрестителя. Він сповістив Марфі, що вона народить сина й назве його Симеоном. Симеон буде споживати лише хліб, мед, сіль та воду, і їй слід виховувати його як святе вмістилище, призначене для служіння Богу.

Згодом благочестива жінка дійсно народила хлопчика. Він пив молоко лише з правого сосця матері, а коли Марфа вживала м’ясо чи вино, взагалі відмовлявся їсти.

У дворічному віці дитя охрестили, після чого одразу хлопчик почав чітко говорити. Протягом семи днів він повторював одні й ті ж самі слова: «Маю батька, і не маю батька; маю матір, і не маю матері». Це дуже здивувало його батьків.

У той час, як Симеону йшов шостий рік, в Антиохії стався сильний землетрус. Тоді обвалився будинок, в якому жив Святий із батьками, і батько Симеона загинув.

Марфа думала, що втратила не лише чоловіка, але й сина, і невтішно плакала. Симеон же, який перебував у храмі первомученика Стефана, залишився живим. Його взяла до себе в дім одна благочестива жінка, що знала його батьків.

Лише через сім днів Марфі було сповіщено Іоанном Хрестителем, де знаходиться її дитина. Вона забрала сина й прославила Бога та Предтечу Господнього.

Невдовзі після того Симеон удостоївся видіння, у якому бачив Господа. Через деякий час світлий муж привів його на пустельну гору, що розташовувалася в краях тіверинських.

Там Симеон жив зі звірами та годувався з рук того дивного мужа. І вдень, і вночі Святого осявало невимовне світло.

Пізніше, наставлений світлим мужем, отрок піднявся на вершину гори, де знаходився чоловічий монастир. Ігуменом того монастиря був Іоанн, що подвизався на стовпі й не раз мав одкровення про прихід у обитель Симеона. Іоанну було сказано, що через цього отрока він отримає спасіння.

Коли Святий, якому не було ще й шести років, прийшов у монастир, Іоанн взяв його на руки та поцілував. Симеон вирізнявся красою, мав біляве волосся та світлий погляд. Він був лагідним, мовчазним та сповненим дарувань небесних.

В обителі отрок перебував окремо від інших і дотримувався суворого посту. Раз у декілька днів він їв розмочений горох, а бувало не споживав нічого й до десяти днів. Через це деякі монахи незлюбили його, один же з них хотів навіть убити. Коли зловмисник намагавсявся здійснити свій злий задум, його руку паралізувало, і він захворів усім тілом. Один дотик отрока звільнив його від хвороби.

Симеона Дивногорця

У 7-річному віці Симеон зійшов на стовп і скоро своїми подвигами перевершив ігумена Іоанна. Неодноразово Святий удостоювався божественних видінь і був укріплений силою Божою.

Від Господа угодник Божий отримав дар зцілювати недуги та проганяти бісів. Святий Дух перебував у преподобному і сповнював його розумом та премудрістю. Симеон багато повчав інших від Святого Письма. Разом із тим йому доводилося вести боротьбу з нечистими духами, які лякали його примарами та спокушали нечистими сновидіннями.

Щоб умертвити свою плоть, Святий оповив себе жорсткою мотузкою настільки сильно, що мотузка врізалася в його тіло до самих кісток. Від цього з ран текла кров, а плоть загноїлася й поширювала нестерпний сморід. Про це доповіли ігумену Іоанну, і той наказав зняти мотузку з Симеона, а йому самому заборонив піддавати себе таким тяжким мукам.

Володів святий і прозорливістю. Він передрік кончину авви Іоанна, а після його смерті почав віддаватися ще більшим подвигам. Силою Божою Симеон воскрешав померлих.

Угодник Божий попередив народ про нашестя ворогів на Антиохію й переконував людей покаятися. Своїми молитвами Святому не вдалося відвернути біду від міста, але по його молитвах полонені чудесно поверталися з полону.

Якось Симеон попросив Господа зробити так, щоб не їсти йому більше людської тлінної їжі. Господь почув його молитву, і з того часу їжу святому приносив Ангел.

Часті візити людей тривожили угодника Божого, і в юному віці він віддалився на пустельну гору, яку Сам Господь назвав Дивною. Проте й там Святого не залишили в спокої, і він продовжував допомагати людям.

Згодом Преподобний заснував чернечу обитель і побудував у ній храм руками чудесно зцілених хворих.

Пізніше він зійшов на новий стовп і подвизався на ньому до кінця своїх днів. За повелінням Божим Симеон прийняв священний сан. У 75 років преподобний Симеон відійшов до Господа. Кончина Святого настала в 596 році.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x