Пам’ять преподобного Никодима Святогорця

14/27 липня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Никодима Святогорця.

Святий Никодим, у миру Миколай, народився в 1748 році на острові Наксосі в Греції.

У 26 років юнак прийшов на Афонську Гору, його постригли в чернецтво в обителі Діонісіат.

Спочатку Преподобний був читцем і письмоводителем. Пізніше за дорученням митрополита Коринфського Макарія він зайнявся підготовкою до видавництва рукопису «Добротолюбіє», що був знайдений у 1777 році у Ватопедській обителі. Так почалися багаторічні літературні труди святого Никодима.

Невдовзі Подвижник поселився в Пантократорському скиті й почав подвизатися під керівництвом старця Арсенія Пелопонеса. Він старанно займався вивченням Святого Письма й творів Святих отців.

У 1783 році угодник Божий прийняв схиму й шість років провів у безмовності.

Невдовзі Афон знову відвідав Коринфський митрополит Макарій і доручив Никодиму редагувати твори святого Симеона Нового Богослова. З того часу й до кінця свого життя Преподобний ревно трудився на літературній ниві.

Святий Никодим вирізнявся простотою, незлобливістю, безкорисливістю, глибокою зосередженістю. Він знав напам’ять Святе Письмо, цитував твори Святих отців.

Незадовго до кончини, знесилений трудами та подвигами, Подвижник поселився з ієромонахами-іконописцями Стефаном та Неофітом Скуртеями (Куцовлахами).

За станом здоров’я він не міг сам займатися виданням своїх праць, тому попросив Стефана та Неофіта здійснити цю справу.

1 липня 1809 року Святий із миром віддав душу Господу.

Преподобному належить багато різноманітних літературних праць. Він написав передмову до «Добротолюбія» та короткі житія подвижників.

Аскетичні повчання святого Никодима містяться у широко відомій книзі «Невидима брань», яку переклав російською єпископ Феофан Затворник.

Також Святий написав книгу «Вчення про сповідь», що закінчується зворушливим «Словом про покаяння». У 1803 році у Венеції вийшла друком книга Никодима Святогорця «Благонравіє християн».

Багато Преподобний потрудився над видавництвом богослужбових книг. У 1796 році (у Венеції) були опубліковані 62 канони Пресвятій Богородиці під назвою «Вінець Пріснодіви», що містилися в Афонських рукописних зібраннях.

Угодник Божий займався підготовкою видання нової редакції «Підаліона» (грецької «Кормчої книги»), де зібрані правила Святих апостолів, святих Вселенських та Помісних Соборів і Святих отців.

Преподобному Никодиму належать праці «Новий збірник житій святих» і «Новий Синаксар» в 3-х томах, також видані у Венеції відповідно в 1803 і 1819 роках.

Святий переклав із давньогрецької на новогрецьку «Тлумачення послань Святого апостола Павла», які написав Болгарський архієпископ Феофілакт. Сам же Преподобний написав тлумачення семи Соборних Послань.

Угодник Божий писав та пояснював священні піснепіви. Він склав канон на честь ікони Богоматері «Скоропослушниця», «Службу Преподобним і Богоносним отцям, що на Афоні постницьки просяяли», «Єортодроміон, або пояснення пісенних канонів, що співаються напередодні Господських та Богородичних свят», «Нову Лєствіцу, або тлумачення 75-ти степенних пісень Октоїха».
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)