Християнин покликаний терпіти до смерті

Четвертий із плодів Святого Духа, згаданий у Посланні апостола Павла до Галатів¹ – це довготерпіння. У біблійному контексті це означає, по-перше, готовність великодушно зносити чужі гріхи та недоліки, по-друге – стійкість, християни покликані терпіти до смерті.

Словник перекладає відповідне грецьке слово як «довготерпіння, великодушність, терплячість, стійкість, витримка».

У сучасній мові «терпіння» має пасивний відтінок – людина змушена терпіти, куди ж їй дітися, але якби в неї було трохи більше сил, мужності, рішучості, вона би не терпіла, повстала і щось змінила.

Біблійне довготерпіння, навпаки, активне – людина наважилася йти шляхом спасіння, й твердо тримається його, не дивлячись ні на що.

Біблійне довготерпіння, навпаки, активне – людина наважилася йти шляхом спасіння, й твердо тримається його, не дивлячись ні на що.

Християнин покликаний уникати гріха не певний період часу, а завжди. Він покликаний зберігати вірність не тоді, коли його життя повне духовних розрад, а завжди – і в моменти смутку й розчарувань також.

Він покликаний чинити правильно не лише тоді, коли бачить перед очима прекрасні приклади святості, але й тоді, коли люди навколо нього впадають у мерзоти й беззаконня.

Він покликаний прощати ворогів не до певної міри, доки вони не переступають певної межі – а завжди, як Христос простив катів.

Він покликаний відмовлятися від ненависті та помсти не лише тоді, коли його ніхто в принципі й не образив, але й тоді, коли йому дійсно спричинили велике зло.

Християнин покликаний терпіти не доки терпиться – а до смерті.

Це вище за людські сили – це надприродний дар Святого Духа. І цей дар подається разом із іншим даром – надією. Надією, яка є в кожного християнина особисто й у світу в цілому.

Мине не дуже багато часу – і наші випробування завершаться. Наша місія буде виконана, нас заберуть додому, ангели приймуть наші душі й віднесуть у те Місто, яке «не має потреби ні в сонці, ні в місяці для освітлення свого, бо слава Божа освітила його, і світильник його – Агнець» ².

Там ми назавжди опинимося вдома, а доки в нас є дуже важливе та надзвичайно почесне завдання – бути посланцями Господніми³ в цьому охопленому заколотом світі. Творити Його волю, працювати заради вічного спасіння душ, бути Його світлом у пітьмі – як каже Він сам: «Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла та прославляли Отця вашого Небесного»⁴.

Апостол, серед гонінь, мук і переслідувань, коли передбачав свою насильницьку кончину, писав: «Подвигом добрим я змагався, свій біг закінчив, віру зберіг; а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в той день; і не тільки мені, але й усім, хто полюбили з’явлення Його» ⁵.

Довготерпіння та стійкість у вірі веде до нагороди настільки великої, що ми й не сміємо собі її уявити; але в той же час ми знаємо, що вона чекає на нас наприкінці шляху – якщо тільки ми не зійдемо з нього.

Довготерпіння та стійкість у вірі веде до нагороди настільки великої, що ми й не сміємо собі її уявити.

Але ми вже бачимо небесне світло; ми вже чуємо тріумфальні хори святих і ангелів; знаходячись у Церкві, ми вже однією ногою там, удома, ми – громадяни Небесного Єрусалиму, послані звідти в цей світ болю та смути, щоб творити благу та спасительну волю нашого Господа.

Ми покликані змагатися до кінця, зберегти віру, твердо триматися нашого шляху – і тоді скоро ми опинимося вдома, а ще через якийсь час побачимо, як Господь прийде в славі, щоб судити живих і мертвих і остаточно спасти й зцілити Його всесвіт.

Публіцист Сергій Худієв

(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)